Блокчейни Layer 3: рішення для масштабування чи маніпулятивний брендинг?

Блокчейни Layer 1 спочатку були грандіозними громадськими площами. Bitcoin був суворою розрахунковою площею, грубою та без прикрас, загартованою і непохитною. Ethereum додав до цього програмованість, і раптом з'явилася громадська площа, де можна було створювати платформи для випуску токенів, біржі, ігри, протоколи кредитування, маркетплейси NFT, DAO, ринки передбачень і фінансові механізми, які мали сенс лише в присутності юристів.

Але особливість громадської площі в тому, що вона приваблює людей.

У перші дні це було перевагою! Активність у блокчейні була ознакою життєвої сили, і всі — від розробників до майнерів, інвесторів та засновників — хотіли, щоб ця життєздатність зростала. Вони хотіли, щоб їхній куточок криптоінтернету став місцем остаточних розрахунків. Ніхто не хотів, щоб їхня ончейн-площа пустувала. Перевантаження було знаком пошани, принаймні спочатку, доказом того, що світ звернув на них увагу.

Перевантаження швидко перетворилося на тягар. Користувачам Ethereum знайомий гіркий присмак сплати непомірних комісій за проходження транзакції. Звичайний користувач із набагато більшою ймовірністю закриє вкладку браузера, якщо йому доведеться заплатити $500 за кілька NFT або переказ невеликої кількості токенів. Під час бичачих ралі соціальна ієрархія в мережі змінюється: кити продовжують переміщувати величезні обсяги вартості, тоді як усі інші спостерігають за оракулом цін на газ і відступають.

І ось з'явилися перші натяки на масштабування Layer 1 — не в white paper чи дослідницькій записці, а в серцях і думках розробників, користувачів, інвесторів та протоколів.

Усі вони відчували цей біль по-різному. Кінцеві користувачі були розчаровані тим, що їхня ончейн-активність обкладалася непомірними податками. Розробники часто були безпорадними перед зростанням витрат, не могли субсидувати своїх користувачів і відчували перешкоди у процесі розробки. Інвестори були збентежені видовищем того, як витрати на інфраструктуру душать попит. А розробники протоколів дратувалися тим, що їхні продукти порівнювали за співвідношенням вартості та витрат, і що всю систему доводилося виправдовувати з точки зору економії коштів конкурентом. Кожен мав стимул розширювати «труби», і кожен голос було почуто під час розробки альтернативних рішень масштабування.

Мережі Layer 1 або розвивалися самі, обіцяючи вищу пропускну здатність за менших витрат (але не завжди), або намагалися зробити ребрендинг швидкості та ефективності як самостійних ціннісних пропозицій. Ethereum обрав останнє — чистішу версію себе на базовому рівні, тоді як більша частина ончейн-активності мала відбуватися в іншому місці. Ввічлива вигадка, можливо, але не зовсім неправдива, оскільки вищі рівні багато в чому справді були додатком до основного блокчейну.

Layer 2 не був випадковістю

Поява мереж Layer 2 так само не була випадковою. Ніхто не хотів відмовлятися від авторитету та безпеки Ethereum, але кожен хотів дешевшу інфраструктуру для свого конкретного куточка економіки додатків, і ролапи стали компромісом. Переносячи складні ончейн-транзакції в інше місце і дозволяючи смартконтрактам розбиратися між собою в доказовий спосіб, розробники та користувачі могли отримати все й одразу. Репутація Ethereum залишилася неушкодженою, тоді як усі інші отримали дешевші, швидші транзакції з меншою кількістю головного болю.

Це було настільки ж політичним рішенням, як і технічним. Ethereum не довелося перетворюватися на Solana, а розробникам не довелося залишати екосистему. Венчурним фондам не довелося визнавати, що попит на криптододатки виявився значно нижчим за їхні високі очікування, тоді як користувачі могли продовжувати вірити в обіцянку децентралізації та відкритості Ethereum, насолоджуючись швидшими транзакціями й нижчими комісіями. Кожен зберіг свій наратив, і кожен отримав те, чого хотів.

Optimism, Arbitrum і Base, інші ролапи на базі optimism чи zero-knowledge, а також zkSync, Starknet і різноманітні ініціативи масштабування Polygon — та й узагалі розуміння всією галуззю того, що являє собою Layer 2 — ґрунтувалися на цьому спільному баченні проблеми та цього конкретного рішення. Якщо не брати до уваги технічні деталі щодо fraud proofs, validity proofs, середовищ виконання, розрахункових рівнів та розрахункових чейнів, усі в цьому просторі погоджувалися з загальними контурами проблеми та її вирішення. Розробники, які будують на Ethereum, хотіли максимізувати пропускну здатність транзакцій, але вони також хотіли мінімізувати витрати та клопіт для своїх кінцевих користувачів. Іншими словами, кожен хотів того, що зараз є в Base, Optimism, Arbitrum тощо: розрахункового чейну з дешевшими та швидшими транзакціями, який якимось чином продовжував вдавати, що він — це Ethereum.

Layer 2 мав ідеальний сенс як реакція на перевантаження першого рівня та супутній сплеск комісій. І саме тому ми частково говоримо про Layer 3: адже Layer 2 вирішив проблему завантаженості першого рівня, і всі вже шукають наступний щабель масштабування.

Презентація ідеї Layer 3

Layer 3, принаймні згідно з офіційною позицією, складається з блокчейнів під конкретні додатки (application-specific blockchains), побудованих поверх мереж Layer 2. Іншими словами, окремі додатки можуть зайняти власну нішу у ширшій екосистемі. Гра не мусить працювати в тому ж середовищі, що й соціальна платформа, а протокол кредитування не ділить свій розрахунковий рівень із ринком передбачень. Платформа лояльності може захотіти власний токен газу, тоді як змагальний шутер може потребувати власного розрахункового рівня для підтримки високочастотних транзакцій. Корпоративний додаток може віддати пріоритет конфіденційності, контролю доступу та стабільній пропускній здатності, тоді як біржа деривативів може прагнути швидшого часу створення блоків і меншої затримки для своїх книг ордерів.

Така різноманітна екосистема, як криптовалюта, потребує такого багатогранного розрахункового рівня, як Ethereum, стверджує цей пітч. Але розробники та користувачі конкретних додатків не хочуть ділити свої смартконтракти, гаманці, токени газу, мости чи доступність даних з усіма іншими. Кожен хоче Layer 3.

Arbitrum Orbit та ZK Stack від zkSync пропонують зазирнути в майбутнє, де розробники можуть створювати власні кастомізовані ZK-Rollups або Optimistic Rollups, кожен із власним токеном газу, рішеннями для доступності даних, структурами управління, розрахунковими припущеннями, пропускною здатністю та характеристиками продуктивності. Arbitrum Orbit, наприклад, дозволяє розробникам будувати власні чейни поверх Arbitrum One або Nova, пропонуючи варіанти кастомізації від розрахункового рівня до доступності даних. Формулювання звучать дуже привабливо, як і очікується від індустрії, що живе й помирає завдяки венчурному фінансуванню: виділена пропускна здатність, оптимізована під додаток продуктивність, токенізований газ, покращений UX — і все це в комфорті вашого власного персонального чейну. Але базові економічні та технічні реалії важко ігнорувати. Ролап, побудований поверх ролапу, може бути саме тим, що потрібно всім, або ж початком небезпечного слизького шляху.

Деякі мотиви чітко артикульовані, тоді як інші менш зрозумілі. Кінцеві користувачі не переймаються рівнями як такими, але вони часто чудово розуміють витрати та вигоди щодо UX. Розробник ігор може бути готовий витрачати більше на інфраструктуру в обмін на краще утримання користувачів, але той самий розробник може не хотіти, щоб його користувачі знали, що вони перебувають в альтернативному розрахунковому середовищі. Іншими словами, Layer 3 — це чудово, доки користувачам не доводиться про це думати. Якщо UX гри достатньо хороший, звичайний гравець може навіть не підозрювати про різницю між Layer 1 і Layer 3.

Пропозиція для розробників схожа, але має більше нюансів: у теорії суверенний апп-ролап — це суцільний газ, пропускна здатність і продуктивність, де майже ніщо не відволікає сам протокол; але на практиці розробник повинен думати про кожен аспект інфраструктури та операцій, від безпеки мостів до UX гаманців, оновлюваності та вартості транзакцій. Розробник, який будує на Ethereum, знає, що він ділить одне й те саме середовище розрахунків з усіма іншими, і це корисне нагадування про те, що він лише один гвинтик у дуже великій машині. Проте суверенітет несе із собою власний набір тягарів.

Пропозиція для компаній ще складніша. Справа не лише в продуктивності, але й у позиціонуванні: всі люблять гарні історії, а розробники люблять говорити своїм користувачам, що вони знаходяться на власному блокчейні. У світі венчурного фінансування різниця між «ми створили цікавий контракт» і «ми запустили революційний новий Layer 3» не така вже й велика.

Компанія, яка відкриває новий рівень

Одного разу в штаб-квартирі Moonforge Studios співробітниця під час обіду раптом усвідомлює, що єдину гру компанії, два прототипи ігор, її токен, виснаженого ком'юніті-менеджера та CEO, який забагато говорить про інфраструктурні конкурентні переваги, крипторинок може просто забути. Витрати на ігри не надто великі, але вони й не сприяють органічному зростанню кількості користувачів, а токеноміка, торгівля NFT-предметами та загальні внутрішньоігрові покупки б'ють по кишені пересічного гравця. Команда продукту обговорює з інженерами абстракцію газу, комісії за транзакції та витрати на крафт предметів, запитуючи, чи зможе кастомний чейн взяти на себе частину цих витрат, одночасно покращивши загальний UX продукту. Інженери охоче діляться власними ідеями, але CTO поспішає нагадати всім, що необхідно забезпечити сумісність із ширшою екосистемою. Керівник продукту хоче, щоб кожен користувач міг взаємодіяти з грою, не думаючи про блокчейни, гаманці та токени: комісії за газ мають бути непомітними для нього, як і процес виведення коштів, якщо він захоче перевести в готівку свої внутрішньоігрові активи. Фінансовий директор більше зацікавлений у тому, як комісії чейну можуть монетизувати гру: чи можна використовувати токен газу як джерело доходу? Чи можна змінити токеноміку внутрішньоігрового токена для стимулювання впровадження? Команда токена хоче прив'язати все до токена гри, але команда маркетингу хоче говорити про всеосяжний наратив метавсесвіту. CEO вислуховує все це і думає про те, як чудово звучатиме в пресрелізі запуск Moonforge високопродуктивного Layer 3 для ончейн-економік у стилі фентезі.

У цьому гіпотетичному сценарії немає нічого поганого, за винятком, мабуть, припущення, що грі взагалі потрібен спеціалізований розрахунковий рівень.

Якщо попит достатній, спеціально створений Layer 3 міг би підвищити ефективність конкретної економіки, водночас захищаючи користувачів від витрат, ризиків і складнощів взаємодії з ширшою екосистемою Ethereum. Розробники могли б субсидувати власний газ, диктувати власні правила та умови й забезпечувати середовище, більш сприятливе для успіху їхнього продукту. Теоретично кастомізоване середовище розрахунків під конкретний додаток могло б покращити досвід для всіх учасників.

Але що, як попиту немає? Що, як кастомний токен, подібно до кастомної токеноміки, не зможе привернути увагу? Що, як обіцянка суверенного ролапу використовується як привід роздути базу користувачів за допомогою лінивого промоушену ще до створення будь-якої реальної цінності? Що, як бажання побудувати високопродуктивний, автономний UX-стек — це насправді лише димова завіса для позиціонування проєкту як крутого, інноваційного та далекоглядного? Що, як Layer 3 — це зовсім не те, що насправді потрібно продукту?

Усе залежить від того, хто запитує. Компанія, яка створює розрахункове середовище для гри, соцмережі, корпоративного пакету чи деривативного DEX, може мати зовсім інші пріоритети, ніж команда протоколу, яка запускає продукт у цьому середовищі. Для компанії кастомний чейн — це заява про наміри, але для команди протоколу — це перешкода для масового впровадження та образа етосу Ethereum. Компанія, яка створює власний гаманець, секвенсер, міст, розрахунковий токен, рішення для доступності даних, механізм управління та UX-рівень, може намагатися переконати своїх користувачів, що все це заради безшовного досвіду, але насправді йдеться про диференціацію, позиціонування та привабливість для венчурного капіталу.

Де модне слівце дає збій

Є вагомі причини, чому мережі Layer 3 зазнають невдачі або принаймні показують результати нижче очікуваних. Перша пов'язана зі складністю — як технічною, так і політичною.

Розрахункові рівні проводять розрахунки, але вони також повинні керувати постійно зростаючим списком допоміжних сервісів: доступність даних, підтримка гаманців, мости, RPC-ноди, блок-експлорери, індексація, моніторинг, fraud proofs, оновлення, ціноутворення на газ тощо. Якщо середовище розрахунків для конкретного додатка занадто складне в експлуатації, моніторингу та підтримці, воно зазнає невдачі. Якщо сам протокол — і, відповідно, компанія, що стоїть за ним — не зможе взяти на себе ці витрати, він зазнає невдачі. Іншими словами, надання вашому додатку власного розрахункового рівня не є простим виходом. Насправді це один із найважчих способів побудувати стійкий бізнес у крипті. Якщо керувати ролапом складно, то побудова ролапу поверх ролапу створює труднощі з абсолютно неправильних причин.

Головною слабкістю Layer 3, однак, є успадкування безпеки, яке часто не враховує практичних реалій підтримки мережі. Розрахункові рівні проводять розрахунки поверх інших розрахункових рівнів, які, своєю чергою, розраховуються поверх Ethereum. Часто здається, що всі хочуть Layer 3, тому що хочуть отримати переваги безпеки Ethereum, уникаючи витрат на фінальність розрахунків в Ethereum. За своєю суттю кожен додатковий рівень додає більше припущень до моделі безпеки, більше векторів атак, більше можливостей для помилок. Розрахунковий рівень, побудований поверх розрахункового рівня L2, у свою чергу вразливий до тих самих ризиків, що й розрахунковий рівень L2: fraud proofs, ризики публікації даних, цензура секвенсування та централізація управління ключами. Ті самі ризики стосуються і розрахункового рівня, побудованого поверх чейну Layer 3. Якщо безпека чейну викликає сумніви або його припущення хибні, користувачі беруть на себе основний тягар ризику. На практиці це часто означає слабшу безпеку гаманців, гірший UX мостів, небезпечну модель ончейн-управління, ненадійну стратегію доступності даних, недостатній моніторинг та аудит, а також проблемний процес вирішення спорів.

Проблеми з інфраструктурою Degen Chain стали повчальним епізодом для екосистеми. Розроблений як швидкий, недорогий і орієнтований на спільноту Layer 3, підключений до Base через інструменти Arbitrum Orbit, він привабив користувачів, які шукали альтернативу горезвісно повільному й витратному за газом UX в Ethereum. На момент інциденту більшість користувачів практично не знали технічних деталей роботи цього Layer 3, але коли виникли проблеми з інфраструктурою — погано протестоване оновлення від інфраструктурного провайдера призвело до простою, пошкодження стану та втрати активів — вони швидко звинуватили команду в невдалій міграції, поганій безпеці мостів і крадіжці газу. На найбазовішому рівні ці проблеми свідчили про нерозуміння того, як працює безпека мостів і розрахунків. Більш технічно підковані користувачі — ті, хто знав про інструменти Arbitrum Orbit, розрахунковий чейн Base та власний proof-of-concept Degen Chain — більш скептично ставилися до заяв про те, що Layer 3 є безпечним, доступним і надійним. На практиці, схоже, мало хто розумів, що їхні ключі були не єдиними ключами: процес міграції та перевірки кореня стану залежав від великої кількості довірених зовнішніх суб'єктів, жоден з яких — в очах багатьох — не був особливо надійним.

Це не обов'язково критика Degen Chain — це спостереження за тим, що мало хто розуміє, як працює інфраструктура розрахунків Layer 3, і що побудувати її надзвичайно складно як з технічної, так і з операційної точки зору. Проблеми в Degen Chain нічим не відрізнялися від проблем в інших ранніх мережах Layer 2, за винятком того, що мало хто по-справжньому усвідомлює, наскільки розрахунковий рівень Layer 3 потребує довірених зовнішніх суб'єктів для його функціонування, моніторингу та підтримки. Важко з упевненістю говорити про довгострокові ризики, але можна поміркувати про короткострокові. Менша, ніж очікувалося, кількість користувачів, ліквідності чи розробників згубно вплине на майбутнє розрахункового рівня, особливо коли конкуренція за ту саму аудиторію є жорсткою. Слабка підтримка гаманців або нестача ліквідності створять додаткове навантаження на середовище, що тільки зароджується. Гірше того, операційний збій може підірвати довіру до Degen Chain і, як наслідок, до базових інструментів Arbitrum Orbit. Будь-яка з цих проблем або їхня комбінація завдасть удару по молодому Layer 3.

Ще одна слабкість індивідуального розрахункового середовища пов'язана з ізоляцією ліквідності — операційною проблемою, яка рідко згадується в теоретичних дискусіях. Проблема виникає через те, що більшість менших чейнів Layer 3 не зможуть залучити достатньо ліквідності для підтримки своїх користувачів. Активи на цих чейнах можуть мати слабку токеноміку, або нативні мости до інших мереж чи навіть інших Layer 3 можуть бути відсутніми, або бракуватиме підтримки гаманців, чи ончейн-дані будуть недоступні звичайним блок-експлорерам. Іншими словами, розрахунковий чейн Layer 3 з невеликою кількістю користувачів і низькою ліквідністю може опинитися в незавидному становищі, що перешкоджає подальшому наданню ліквідності та впровадженню. Розробники також можуть прорахуватися щодо рівня складнощів UX, які їхні користувачі готові терпіти заради середовища під конкретний додаток. На практиці це часто призводить до появи чейну, який теоретично здатний підтримувати мільйони транзакцій на секунду, але не може залучити жодного користувача через погану інтеграцію з існуючою інфраструктурою та неконкурентоспроможну токеноміку.

Реальні блокчейни та реальні результати

Найбільш показові випадки застосування Layer 3 спостерігаються в іграх та соціальних додатках, де цінність кожної окремої транзакції низька, але їхній обсяг дуже великий. Xai, ігрова інфраструктура на базі ZKP, заснована поверх Arbitrum Orbit, є яскравим прикладом розрахункового середовища під конкретні ігри. Створена для того, щоб дати іграм можливість запроваджувати право власності без необхідності миритися з UX-витратами спільного чейну, вона продемонструвала значні успіхи впровадження в таких іграх, як The Lost Glitches та Tollan Universe, де в екосистемі вже зафіксовано мільйони транзакцій. Той самий аргумент можна навести щодо чейнів Apex та Boss від Proof of Play, які так само орієнтовані на ігри та сприяли зростанню таких додатків, як Pirate Nation та інших ончейн-проєктів типу play-to-earn. Вартість однієї транзакції в іграх низька, але частота винятково висока для криптонативних додатків, тому можливість ізолювати витрати на газ і загальні тертя UX є цінною як для розробників, так і для користувачів.

Degen Chain, зі свого боку, представляє аргумент на користь соціальних токенів для кастомного розрахункового рівня. Будучи чейном, створеним поверх Arbitrum Orbit, він зазнав вибухового зростання використання з боку нативних проєктів і розробників Farcaster, які хотіли побудувати альтернативу високим витратам на газ в Ethereum для мікротранзакцій та операцій з NFT. Проте його майбутнє невизначене та ускладнене проблемами з інфраструктурою і відносно невеликою базою користувачів. Тим не менш, він продемонстрував, що розрахункове середовище Layer 3 має потенційну привабливість для користувачів, розробників і навіть більших організацій, які хочуть перенести свої операції в інше місце, зберігаючи гарантії безпеки Ethereum.

Те саме стосується ApeChain та Treasure Chain, які представляють інший край спектру — дуже великі спільноти або ігрові екосистеми, які хочуть створити власні розрахунки, замість того щоб покладатися на єдиний спільний чейн. Схожі аргументи можна навести і для Orbs, яка позиціонується не як Layer 3, а радше як кросчейн-інфраструктура для додатків DeFi. Вона прагне надати розрахункове середовище спеціально для додатків DeFi, але таке, що працює між різними мережами, включно з Ethereum. Нарешті, чейни ZK Stack і ширша концепція Elastic Network представляють протилежне бачення — світ взаємопов'язаних ZK-Rollups зі спільним розрахунковим рівнем, що пропонує спеціалізовані функції для кожного окремого чейну, а не для кожного розробника.

Критичне мислення над стеком

У кастомному середовищі газу немає нічого поганого. Але важливо пам'ятати, що більшість користувачів крипти не зацікавлені в тому, щоб їх туди затягували, особливо якщо їхня взаємодія з технологією блокчейн обмежується одним додатком. Користувачів хвилює досвід, який пропонує продукт, а не його технічна основа чи позиціонування компанії, яка його створила. Якщо гаманець вимагає пройти складний багатоетапний процес виведення коштів щоразу, коли вони хочуть перевести в готівку свої токени, вони навряд чи вважатимуть транзакцію безшовною та зручною, незалежно від того, що компанія за гаманцем заявляє про свій чудовий UX розрахунків. Найголовніше: кожна компанія, яка робить гучні заяви про власну інфраструктуру, повинна усвідомлювати, що венчурне фінансування та хайп рідко стають ефективними ліками проти поганого дизайну продукту.

Розрахункові середовища Layer 3 створюють унікальний виклик для кінцевих користувачів з точки зору UX та фіксації вартості. Але це невелика ціна за покращений дизайн продукту за умови, що компанія пам'ятає: її власні сильні сторони — це те, що взагалі робить її успішною. Важко з упевненістю сказати, чи дійсно кастомне газове середовище перевершує спільне для кожного додатка, але справедливо стверджувати, що жодна компанія не виграє від представлення будь-якого з них як певного святого грааля для криптоіндустрії.

Ось де на практиці стає у пригоді Netts Pricing: вона дозволяє перевірити поточні ціни на TRON Energy, щоб купити TRON Energy, знайти найкращу ціну на TRON Energy та провести аналіз витрат і вигід дешевих пропозицій TRON Energy перед здійсненням переказу USDT і витрачанням TRON Energy. Іншими словами, вибір комісії стає прозорою величиною ще до ініціювання транзакції.