Чому у світі криптовалют так багато викрадень людей?

Коли люди думають про викрадення, вони згадують Голлівуд. «Заручницю», якщо ви росли у 2000-х, або «Командо», якщо ви фанат бойовиків 80-х. Для більшості це те, що трапляється лише в кіно.

І все ж криптовалюта зробила викрадення людей буденністю.

Найбільш приголомшливим викраденням останніх місяців став напад у січні 2025 року на співзасновника Ledger Давіда Баллана (зображення нижче), якого разом із дружиною викрали з їхнього будинку в центральній Франції. Викрадачам були потрібні не просто гроші: вони відрізали один із пальців Баллана та надіслали йому фотографію рани, вимагаючи надіслати їм мільйони євро в крипті як викуп. Важко описати такий сценарій без сироти на шкірі, адже становище Баллана водночас жахливіше і банальніше за будь-який голлівудський блокбастер. Співзасновник компанії, яка захищає людей від фінансового насильства, сам зазнав фізичного насильства. На цьому Франція не зупинилася: в іншому випадку батька криптомільйонера викрали та, за повідомленнями, покалічили, вимагаючи від сина мільйони як викуп. Зверніть увагу на логіку злочинців: їм не потрібно було забирати гроші у сина, який, імовірно, володів криптогаманцями з астрономічними сумами, — їм просто потрібно було завдати болю батькові. Знову викрадення, яке відгонить радше первісною жорстокістю, ніж фінансовим розрахунком. Нарешті, під час ще одного інциденту доньку та онука очільника Paymium П'єра Нуаза викрали в Парижі, намагаючись вимагати криптовикуп у генерального директора. І знову дії викрадачів були водночас грубими та фінансово раціональними — вони просто розсудили, що найпростіший спосіб дістатися до крипти — це відібрати її в людини.

По той бік океану заголовки газет підірвала справа в районі Сохо у Нью-Йорку: прокурори звинуватили Джона Воельца та Вільяма Дюплессі у скоєнні «фінансового викрадення», утриманні громадянина Італії в заручниках в елітному таунхаусі понад два тижні та проведенні регулярних тортур, серед іншого, з метою отримати його Bitcoin-гаманець. Як стверджується, Воельц і Дюплессі навіть погрожували вбити родину жертви, застосувати до нього бензопилу та обливали його тіло палаючою текілою. Чи дійсно підсудні робили все це, вирішить суд, але самого факту утримання людини в полоні понад два тижні в заможному районі достатньо, щоб змусити будь-кого переглянути свій погляд на багатство у криптовалюті. Знову ж таки, шокує не саме багатство (люди можуть бути багатшими й у фіаті), а легкість, з якою його можна відібрати, встановити суму викупу, поставити під загрозу життя жертви. Криптовикрадення — це злочин зручного випадку, жадібності та відчуття права на чужі гроші.

Тим часом у Канаді наприкінці 2024 року в центрі Торонто викрали генерального директора WonderFi Діна Скурку, якого, як стверджується, змусили заплатити викуп. Згодом компанія оголосила про великі збитки через викрадення та пов'язані з цим витрати на безпеку. Знову ж таки, це історія не про неблагополучні нетрі третього світу, а про мегаполіс розвиненої країни, «білих комірців» і тактику здирництва, яка стала надто звичною у сфері крипти. Ближче до дому (чи, скоріше, до Мадрида), Іспанія теж зіткнулася з низкою криптовикрадень: зірвана спроба викрадення канадського криптопідприємця із застосуванням пластикових стяжок, перцевого балончика, таблеток та фургона з фальшивими номерами; пограбування на півдні Іспанії, яке пішло не за планом і закінчилося загибеллю однієї жертви та викраденням іншої — усе заради крипти.

Чому тіло стало гаманцем

Криптовикрадення неважко зрозуміти, якщо поглянути на ситуацію очима злочинця. У традиційному сценарії викрадення винагорода злочинця прямо пропорційна складності завдання: чим цінніша жертва, тим важче її захопити. Ось чому уряди так активно беруть участь у розслідуванні гучних випадків викрадень: потенційна винагорода за успішне викрадення державного лідера колосальна, але настільки ж високий і рівень складності реалізації цього задуму. Приватний злочинець із набагато більшою ймовірністю обере мішенню заможну особу. Проте навіть тут його варіанти залежать від рівня захищеності жертви. Якщо людина має значні ресурси, злочинець діятиме так, щоб максимізувати свої шанси на успіх: обікрасти приватний банківський рахунок простіше, ніж банківське сховище, навіть якщо в банку загалом більше грошей.

Криптовалюта робить потенційну жертву набагато привабливішою для злочинців, водночас змінюючи їхні ризики. У криптовикраденні сама жертва є установою, а її приватний ключ — банківським сховищем. Приватний ключ може перебувати де завгодно: у телефоні, ноутбуці, домашньому сейфі або навіть у пам'яті самої жертви. Злочинцеві потрібно лише з'ясувати, де саме він зберігається, і пригрозити відповідній частині тіла. Традиційне викрадення вимагає переконати банки переказати гроші на рахунок викрадача, тоді як у разі криптовикрадення злочинець перетворює на банк саму жертву. Не дивно, що криптовикрадення стають таким поширеним явищем.

Чому криптостатки настільки привабливі для викрадачів? По-перше, через те, що потенційну жертву дуже легко визначити: її імені може й не бути на блокчейні, але сам гаманець є публічним, а кількість криптомільярдерів зростає з кожним днем. По-друге, люди сприймають криптовалютні багатства як легкі гроші: крипта — це програмовані гроші, а програму можна зламати. По-третє, криптовикрадення набагато прибутковіші за традиційні: навіть середній викуп у крипті забезпечує викрадачеві солідний куш.

Варто також зазначити, що криптовикрадення є набагато бажанішими з точки зору злочинця, оскільки вони надійніші, передбачуваніші та більш непомітні. Традиційне викрадення обов'язково пов'язане з ризиком бути спійманим поліцією, тоді як із криптою все значно простіше та надійніше: монети залишаються на блокчейні, і викрадачеві залишається лише переконатися, що він знає, де вони зберігаються. Саме тому багато викрадачів звертаються до криптовалюти: вони не тільки отримують вигоду від відносної анонімності технології, але й мають більше способів заробити на ній.

Чому Франція стала світовою столицею криптовикрадень?

Чому саме Франція виявилася найпопулярнішим напрямком для викрадення криптоолігархів? Частково тому, що нещодавно у Франції відбулася хвиля витоків фінансової конфіденційності, яка торкнулася криптоінвесторів. Деякі випадки викрадення заможних людей заради викупу були пов'язані з витоком інформації про криптоінвесторів, тоді як інші стосувалися пов'язаних із криптовалютою сервісів, чиї дані опинилися у відкритому доступі.

Це ще одна причина, чому крипта може бути набагато небезпечнішою за традиційні форми багатства: приватний ключ захищений настільки, наскільки міцною є найслабша ланка в ланцюжку безпеки. Один скомпрометований смартконтракт, одна ненадійна біржа, одна неналежно проведена процедура KYC — і все криптобагатство, яке жертва вважала захищеним, зникає. Щоправда, у традиційній фінансовій системі еквівалентом скомпрометованого смартконтракту був би співробітник банку, який вирішив обікрасти банк, але суть полягає в тому, що у крипті кожен аспект фінансової системи — від бірж і гаманців до смартконтрактів — є потенційно вразливим.

З цієї причини криптовикрадення часто передбачає певний набір тактик і цілей, які диктуються обставинами кожного конкретного випадку. Для злочинця варіанти обмежені привабливістю потенційної жертви та його власними ресурсами. Щоб обрати найбільш підходящу ціль, викрадач повинен відповісти на такі запитання: Який капітал потенційної жертви? Чи є поруч родичі? Яким видом транспорту користується потенційна жертва? Чи є в неї розпізнавальні ознаки, наприклад дорогі годинники? Чи має потенційна жертва публічний статус або чи розповідає вона про своє криптобагатство в соціальних мережах?

Саме такий хід думок призводить до того, що жертвами криптовикрадень зазвичай стають не найвидатніші постаті, а звичайні приватні особи. Найпривабливіші цілі зазвичай добре захищені, а інформації про них у відкритому доступі мало. Приватні особи, навпаки, мають небагато заходів безпеки, і їх легко заманити в пастку, оскільки вони не звикли бути мішенню. Ось чому так багато викрадень заради викупу стосуються не самої жертви, а когось із її родичів чи близьких друзів, які навряд чи мають особисту охорону. Для злочинця це найпростіший спосіб дістатися гаманця зі значними криптоактивами, оскільки родина жертви навряд чи знайома з правилами безпеки у сфері крипти.

Непопулярна думка щодо криптовикрадень полягає в тому, що проблема криється не в самій крипті, а в притаманній цій індустрії культурі самопіару та параної. Деякі криптоентузіасти поводяться так, що починають привертати до себе зайву увагу, через що злочинцям легше перетворити їх на мішень. Криптоадепти часто вихваляються своєю анонімністю, але насправді більшість із них зовсім не такі приховані, як їм здається. Витік анонімності може статися багатьма шляхами: від вибору публічного гаманця до публікації деталей транзакцій у соціальних мережах.

Криптоінфлюенсери регулярно зливають особисту інформацію, як-от своє місцезнаходження чи зовнішність, ненавмисно надаючи злочинцям варіанти для нападу. Крім того, люди, які самостійно керують власними криптогаманцями, ризикують стати мішенню через асоціативні зв'язки. Криптоінфлюенсери та підприємці здатні суттєво впливати на вартість криптопроєктів, а отже, перетворюються на зручні мішені для викрадення.

Криптокомпанії також вразливі до викрадень заради викупу, попри впровадження різноманітних заходів безпеки. Керівництво компанії з його глибоким знанням продукту та доступом до критично важливої інформації може стати мішенню для викрадення, оскільки викуп здатен покрити втрати компанії. Водночас рядові працівники можуть знати деталі, які можуть бути корисними викрадачам, наприклад інформацію про заходи безпеки в компанії.

Традиційні заможні структури, як-от банки, ювелірні магазини чи навіть бізнеси, які працюють із готівкою, давно ставали мішенями викрадень заради викупу, але доступні їм заходи безпеки обмежуються особистою охороною, безпекою транспорту тощо. Криптокомпанії мають перевагу перед традиційними в плані технологій, проте їм може бракувати інших важливих аспектів безпеки, таких як фізична охорона. Крім того, важлива особиста поведінка людини: якщо підприємець веде себе безтурботно і недбало, він може стати мішенню для викрадення, навіть маючи достатні заходи цифрової безпеки.

Важко сказати, яка із зазначених причин є найважливішою. Проте слід підкреслити, що тоді як викрадення заради викупу в традиційному розумінні зазвичай є результатом особистих взаємодій між злочинцями та жертвами, криптовикрадення значно складніші. Вони визначаються цілою низкою факторів: від географічного розташування потенційних жертв до їхнього фінансового становища.

Мотиви насильства: чому відбуваються ці викрадення

Важко повірити, що всі вищезазначені інциденти стали наслідком спонтанних рішень. Хоча деякими злочинцями може керувати просто обіцянка великого викупу, безсумнівно, існують і певні унікальні мотиви, які призвели до цих викрадень. Існує особливо переконлива теорія про те, чому відбуваються криптовикрадення: криптоактиви жертви були отримані шляхом, який сприймається як незаконний чи шахрайський.

Мотивація традиційного викрадення заради викупу зазвичай ґрунтується на бажанні заволодіти особистим майном жертви. Це може бути готівка, коштовності, нерухомість, предмети колекціонування та інші цінні речі, якими володіє жертва. Схожа ситуація і в криптовикраденнях, де капітал жертви представлений криптовалютами. Проте існує суттєва різниця: розмір статків потенційної жертви за традиційного викрадення важко визначити, що потребує ретельного розслідування. У криптовикраденнях, навпаки, майже будь-хто може побачити на блокчейні, скільки крипти тримає жертва. Це значно полегшує пошук цілі. Крім того, вкрасти криптоактиви набагато легше, ніж традиційні, що є додатковим фактором привабливості для злочинців.

Окрім суто матеріальної мотивації, потенційні злочинці можуть мати й нематеріальні мотиви для викрадення власника крипти. Наприклад, дехто може вважати, що конкретна жертва накопичила значний капітал нечесним шляхом, а тому «заслужила» на це. Таке ставлення може бути спричинене тим, що крипта часто сприймається суспільством як те, що заробляється виключно спекуляціями на ринку. Набагато легше знайти людей, незадоволених багатством успішного криптотрейдера, ніж, скажімо, успішного бізнесмена. Традиційне викрадення заради викупу рідко передбачає сценарій, за якого викрадач не хоче вбити жертву, оскільки здебільшого статки жертви безпосередньо прив'язані до її життя. Проте під час криптовикрадення ситуація інша: криптоактиви потенційної жертви можна розглядати окремо від її життя, що дозволяє викрадачеві вирішувати, чи вбивати жертву, залежно від того, чи сплатить вона викуп.

Слід також зазначити, що викрадення заради викупу нерідко передбачають не лише матеріальні мотиви, а й психологічні, як-от прагнення принизити жертву або познущатися з неї. Криптовикрадення заради викупу в цьому відношенні мало чим відрізняються: зловмисники можуть вважати, що мають повне право чинити психологічний тиск на жертву, утримувати її в заручниках, калічити або навіть убити.

Це залишає злочинцю лише один інструмент: тіло жертви, саме тому викрадення заради викупу у світі крипти нерідко супроводжуються психологічним цькуванням жертви. Воно стає способом змусити її зробити те, чого вимагає викрадач. Такі заходи примусу можуть включати погрози фізичної розправи над жертвою, її родичами та навіть домашніми тваринами. Вони можуть включати пряме завдання шкоди та вимагання.

Проте для пересічного користувача TRON найкращий висновок полягає в обережності, щоб уникнути викрадень і максимально мінімізувати інші непотрібні труднощі. TRON Energy Market від Netts.io дозволяє легко знайти, де купити TRON Energy, порівняти ціни на ринку TRON Energy в режимі реального часу та отримати більше TRON Energy для переказів USDT без необхідності спалювати зайві TRX. Завдяки актуальним цінам, порівнянню постачальників, доступу через API та іншим можливостям для оренди як Energy, так і Bandwidth, включно з вигідними пропозиціями TRON Energy, TRON Energy Market є корисним інструментом для користувачів криптовалюти, які прагнуть позбутися дрібних незручностей під час криптотранзакцій та отримувати максимум користі з кожного TRX.