Proof of Reserves: аудійований театр чи реальна гарантія?

Знайомтеся: це Боб. Боб зовсім не радикал. Він не проводить вечори, плануючи змови проти банків, створюючи альтернативні економічні системи чи цитуючи архіви списків розсилки шифропанків на званих вечерях. У нього хороша робота, іпотека та напівживий ноутбук. Кілька разів на тиждень він із хворобливої цікавості заглядає у вкладку своєї криптобіржі. Там його Bitcoin, його ETH, його стейблкоїни — і токен, який він купив просто тому, що той гарно виглядав, а йому не спалося о другій годині ночі. Усе це відображається на маленькому екрані з усією обнадійливою вагою заяв, які за цим стоять.

І в цьому, з його погляду, якраз і полягає проблема. Де саме це все знаходиться? Біржа стверджує, що все на місці. Дані оновлюються в режимі реального часу. Є логотипи, десяткові знаки та графіки. Але Боб має рацію, коли нагадує собі: цифра на сайті — це не монета в його гаманці. Він змушений довіряти біржі — компанії з бездоганною репутацією «поки що не банкрута» — зберігання своїх активів.

Традиційні фінанси мали століття на те, щоб виробити ритуали та процедури, які здобувають цю довіру на користь обох сторін. Мармурові будівлі банків, юридичні статути, регулятори, страхування депозитів, підтримка центробанків, щоквартальні звіти — усе це допомагає створити ауру надійності навколо фінансів старої школи. Не випадково Боб довіряє своєму банку, навіть якщо й бурчить, коли відділення зачиняється о 15:00. Цифрові альтернативи його криптобіржі не мають такого вбудованого кредиту довіри. У кращому випадку вони мають вебсайт, механізм зіставлення ордерів, холодний гаманець, харизматичного засновника, який у Twitter запевняє, що всі активи в цілковитій безпеці, і що компанія в жодному разі таємно не переказує кошти на «чорний» гаманець іншої компанії в момент внесення депозиту.

Де тут місце для Proof of Reserves

Proof of Reserves (підтвердження резервів) — це спроба перенести такий самий рівень безпеки та прозорості на криптоактиви. Іншими словами, Боб не єдиний, хто хоче бачити, що заяви підкріплені реальними резервами, перевіреними та аудійованими. Proof of Reserves — це конкретний набір процедур саме для цього, який в ідеалі дає клієнтам упевненість завдяки прозорості та криптографічним гарантіям.

Боб може всього цього не знати, коли знову заходить перевірити свій акаунт після чергового вкрай волатильного спаду на ринку. Дехто з його колег після вчорашніх чуток уже розпитує, чи платоспроможна біржа. Він знаходить сторінку, опубліковану самою біржею, де анонсовано їхній останній Proof of Reserves: там зазначено, що всі його депозити враховано, а також додано інструкції щодо перевірки будь-якого конкретного депозиту. Він придивляється уважніше й бачить, що номер його акаунта включено в дерево Меркла разом з усіма іншими гаманцями клієнтів. Громадськість може переконатися, що біржа контролює ці ончейн-депозити, — у кілька кліків Боб може побачити, що його власний баланс є частиною цього дерева. Водночас незалежній аудиторській компанії доручено перевірити, чи дійсно резерви біржі відповідають цифрам у цьому дереві. Десь на певному етапі хтось має фізично порахувати криптовалюту на цих адресах, переконавшись, що вона відповідає зобов’язанням, зазначеним у снепшоті.

Боб відчуває полегшення. Він не лише може переконатися, що його монети загалом враховано, але й здатний пройти цей процес власноруч. Завдяки Proof of Reserves він відчуває, що не просто сліпо довіряє біржі — на відміну від сліпої довіри банку чи фінансовій установі. Сама ідея PoR — те, що бізнес повинен реально довести, що його активи покривають зобов’язання, причому на умовах клієнта, а не компанії, — дуже приваблива. Саме в цьому полягає цінність для кінцевих користувачів. Для PoR має бути відносно просто довести володіння активами, оскільки активи знаходяться ончейн. Перевірку включення можна автоматизувати за допомогою доказів Меркла. Саме це робить крипту принципово іншою і, ймовірно, кращою в цьому сценарії використання.

Тим часом технічні деталі для нього здебільшого залишаються невидимими. Він певною мірою довіряє математиці, але найбільше він довіряє самому існуванню цього процесу. Одне діло — заявити, що зобов’язання біржі покриті її резервами. Зовсім інше — мати можливість побачити це на власні очі або принаймні стежити за тим, як це робить незалежний аудитор. Тож не дивно, що найвідоміші криптобіржі змагаються за звання надійних, роблячи звіти PoR регулярною практикою для своїх користувачів. Наприклад, Kraken продовжує регулярно публікувати дані про резерви, що утримуються біржею, включаючи кількість покритих активів, таких як BTC, ETH, SOL, USDC, USDT, XRP та ADA, з коренем дерева Меркла, що представляє баланси клієнтів, та незалежним аудитом, який підтверджує ончейн-баланси. Підхід Binance до PoR, з іншого боку, охоплює широкий спектр активів, включаючи BTC, ETH, BUSD, USDT та інші, але також використовує докази з нульовим розголошенням, щоб користувачі могли переконатися, що їхні баланси входять до сукупних зобов’язань, без розкриття всіх балансів. OKX та інші біржі зробили підтвердження резервів регулярною основою своєї політики прозорості, навіть створивши цілі сторінки, присвячені цій темі, після краху FTX. Усе це корисно тим, що в разі потреби користувачі знають: вони можуть поставити конкретні запитання щодо активів, які вони бачать у своїх балансах.

Зміна культури криптобірж

Багато хто починає усвідомлювати прозорість як необхідність. На ранніх етапах розвитку екосистеми існувала терпимість до невизначеності через шалені темпи інновацій. Резерви здавалися деталлю, нюансом, який можна владнати пізніше, коли індустрія стане більш зрілою. Відтоді цей підхід було переглянуто через крах кількох великих гравців, які не змогли запровадити належні заходи звітності. Сьогодні готовність надавати регулярні детальні підтвердження резервів розглядається як невіддільна частина послуг біржі. І такої інформації вимагають не лише користувачі — на цьому наполягають і регулятори. Наприклад, останні бухгалтерські настанови щодо зберігання криптоактивів у США відображають зростаючу увагу до достатності резервів, атестацій та використання високоякісних ліквідних активів. Законодавчі ініціативи також передбачають необхідність атестації резервів, яка виходить за рамки загальних запевнень і включає криптографічні докази як для активів, так і для зобов'язань.

Концепція резервів далеко не нова — вона виникла задовго до появи криптовалют та інтернету в сучасному розумінні. На найбазовішому рівні це визнання того, що на кожен цінний актив, який людина вносить до установи — банку, сховища, фонду грошового ринку, — ця установа має зберігати щось приблизно еквівалентної вартості, щоб залишатися платоспроможною. Це інтуїтивно зрозуміла концепція, яка слугує фундаментом сучасних фінансів. На практиці, однак, реалізувати її правильно виявляється неймовірно складно. Значною мірою тому, що це містить певну частку замкненого кола. Навіщо комусь відкривати рахунок у банку чи інвестувати через брокера, якщо ця установа утримує лише такі резерви, які дорівнюють вартості активів, внесених клієнтом? Тому що, як це не парадоксально, резерви мають переконати вкладника в тому, що установа все ще існуватиме, коли клієнт прийде забрати свої активи — що особливо важливо, якщо установа обіцяє більшу ліквідність, ніж може забезпечити сам вкладник.

Ось чому банківська система застосовує різні заходи для згладжування цього процесу: зокрема, часткове банківське резервування дозволяє банкам видавати в кредит частину внесеної готівки або використовувати її для інвестицій, тим самим збільшуючи прибутки. Водночас це створює середовище, в якому набіги вкладників (bank runs) стають значно ймовірнішими. Нормативи обов'язкових резервів, нагляд з боку центрального банку, страхування вкладів, аудит, правила капіталізації — усе це додаткові заходи, покликані запобігти паніці, яка може призвести до фінансового паралічу та супутніх збитків.

Ця модель гнітюче зрозуміла. Якась структура, що залучила прихильників або клієнтів, стверджує, що володіє активами. Клієнти приймають це твердження, тому що воно допомагає виправдати більші депозити, тому що структура здавалася надійною, або просто тому, що вона здавалася надто великою, аби збанкрутувати. Вносяться депозити. Що більшою стає установа, то безпечнішою вона здається. А потім виявляється, що активи — це щось зовсім інше, а зобов'язання більші або менш ліквідні, ніж заявлялося.

Ось чому люди так переймаються резервами — у крипті чи поза нею — навіть якщо вони не знають точного визначення. Люди хочуть знати, що біржа має їхню криптовалюту, що емітент стейблкоїна має їхні долари, що лендинговий протокол має їхню заставу, що міст має їхні активи — що за нематеріальною обіцянкою публікувати підтвердження транзакцій онлайн насправді стоїть щось реальне. На жаль, у крипті це питання має свою відповідь. Ті самі мотиви проявилися знову, і в такий спосіб, якому технологія не змогла завадити. Не дивно, що технологія відкриває нові способи для шахрайства, так само як і традиційні фінанси відкривають для цього нові шляхи.

FTX — очевидний приклад. До свого банкрутства та пов'язаних із ним кримінальних розслідувань FTX вважалася надійним кастодіаном активів, мала зв'язки як з Волл-стріт, так і з Капітолійським пагорбом, зірок, готових рекламувати її продукти, та венчурні компанії, готові фінансувати її розширення. Це не зупинило крах FTX, але означало, що багато клієнтів і партнерів були шоковані та абсолютно не готові, коли розкрилася правда. Компанія роками вела ризиковану діяльність, включаючи змішування та нецільове використання коштів клієнтів, причому на папері зобов'язання значно перевищували її активи, а баланс був глибоко дисфункціональним. Її торговельна філія виявилася далеко не такою платоспроможною, як можна було очікувати на основі публічної інформації про FTX.

Це була не єдина криптокомпанія рівня L1, яка постраждала від цієї проблеми. Celsius Network обіцяла клієнтам дохідність за їхніми криптодепозитами, що маскувало реальність їхніх зобов'язань і ризики, пов'язані з їхньою бізнес-моделлю. Voyager, BlockFi та численні інші криптокредитори вдавалися до подібних махінацій, не забезпечуючи при цьому прозорості, яку надавали їхні більш зрілі колеги з сектору традиційних фінансових послуг. По суті, коли йдеться про крипту, фрази «ваші активи з нами в безпеці» та «у нас є життєздатна бізнес-модель, щоб повернути вам гроші» фактично не відрізняються одна від одної, поки люди не спробують вивести свої кошти.

Про що говорить Proof

Proof of Reserves здається простим запитанням із простою відповіддю. Проте люди часто забувають запитати, що саме вважається доказом, оскільки самої лише публікації списку адрес гаманців із заявою про наявність там активів явно недостатньо. Щоб PoR справді виконував свою функцію, процес має пов'язувати активи із зобов'язаннями; ось чому компанія, яка обіцяє зберігати десять мільярдів доларів у резервах, а таємно тримає лише п'ять, усе одно займається шахрайством.

Найпростіший спосіб для чесного криптокастодіана довести, що він не веде шахрайської діяльності, — це добросовісно провести процедуру proof of reserves. Зазвичай це включає такі кроки: снепшот резервів, який здебільшого відображає баланси рахунків усіх клієнтів станом на певну висоту блоку; створення дерева Меркла або подібної криптографічної схеми, яка фактично приховує всі баланси, крім одного, доводячи водночас, що баланси відповідають загальному снепшоту; та додаткову криптографічну інформацію, яка підтверджує, що компанія володіє активами, про які заявляє, — зазвичай шляхом підписання повідомлення з кожної адреси гаманця в блокчейні або використання іншого механізму підтвердження контролю. Після цього аудитору або іншій незалежній стороні доручається перевірити, чи активи, які містяться у гаманцях, відповідають зобов'язанням, відображеним у снепшоті, — тобто підтвердити, що компанія не має більше зобов'язань, ніж декларує, і дійсно володіє тим, про що заявляє.

Перевіривши proof of reserves, Боб може бути достатньо впевненим, що його зобов'язання враховані і що снепшот активів їх відображає. Він може розуміти, що аудитор перевірив лише частину активів через їхню доступність на дату снепшоту або інші обмеження, але він також має усвідомлювати, що авторитетний аудитор не повинен заявляти про покриття чогось понад те, що він реально може побачити. Водночас Боб має бути здатним підтвердити, що його активи дійсно включені до снепшоту — або переглянувши дерево Меркла, або, в окремих випадках, отримавши індивідуальне підтвердження для свого конкретного акаунта, яке демонструє цей факт без розкриття інформації про інших клієнтів. Більш просунуті реалізації використовують технологію доказів із нульовим розголошенням, щоб продемонструвати цей факт із більшою математичною точністю.

Обмеження, пов'язані з PoR, заслуговують на увагу, оскільки вони часто стають джерелом надмірної критики. На фундаментальному рівні PoR — це звіт станом на певний момент часу (point-in-time), що означає: аудитор може підтвердити стан справ лише на конкретну мить, а не до чи після неї. Він не враховує офчейн-зобов'язання: тобто компанія може позичити кошти в день створення снепшоту лише для того, щоб невдовзі після цього оголосити дефолт за ними. Він не завжди враховує нюанси в зобов'язаннях компанії, такі як деривативи, маржинальні позиції, афілійовані структури чи інші ризики. І нарешті, снепшот також фіксує стан зобов'язань на момент часу, тому компанія може скористатися щоденними снепшотами, позичивши кошти лише на день, розмістивши їх на біржі чи в платіжному процесорі для отримання винагород і повернувши позику до наступного снепшоту.

Ось чому резонанс навколо Mazars та їхнього раптового рішення припинити аудит криптокомпаній наприкінці 2022 року був настільки важливим для цієї дискусії. Після краху FTX Mazars опублікувала версію звіту про підтвердження резервів для Binance, Crypto.com і KuCoin, паралельно припинивши співпрацю з криптокомпаніями загалом. Згідно з листом фірми до громадськості, це рішення було прийнято через дезінформацію навколо їхніх звітів, яка насправді не відповідала дійсності. Звіти містили лише ту інформацію, яку будь-яка компанія має право включати за договором, а саме: їхні активи, зобов'язання та пов'язані з ними ризики. Коротше кажучи, громадськість хотіла, щоб ці компанії були в безпеці, але вони нічим не відрізнялися від будь-яких інших кастодіанів, тому звіти містили лише ту інформацію, яка була доступна всім користувачам крипти. Перебільшуючи висновки цих звітів, критики зробили ведмежу послугу суспільству та сформували нереалістичні очікування від криптоаудитів загалом.

Аудитора можна ввести в оману, і він сам може ввести в оману інших — навмисно чи ні. Це може статися, якщо аудитору надано обмежену інформацію, яка не відображає реальних зобов'язань компанії, якщо він робить узагальнені висновки без проведення роботи, необхідної для виявлення конкретних зобов'язань, або якщо він не розуміє ризиків, на які йде компанія, через недостатню обачність (due diligence). Аудитор також може бути мотивований відверто брехати — чи то через конфлікт інтересів, чи то через прямий підкуп, хоча остання ситуація рідкісна для незалежних аудиторських фірм. У більшості випадків можна розраховувати на те, що аудитор надасть обґрунтовані, але обмежені запевнення, виявить поверхневі ризики та діятиме в межах свого договору, не намагаючись давати ширших, узагальнених гарантій громадськості чи інвесторам.

Це не знецінює такі перевірки і не робить їх беззмістовними. Вони виконують важливу функцію, відокремлюючи нечесних гравців від тих, хто забезпечує адекватний, хоча й обмежений рівень контролю. Належний аудит PoR, який регулярно проводиться незалежною третьою стороною, з публічною перевіркою зобов'язань, права власності на гаманці та контролю над активами в блокчейні, кращий, ніж відсутність аудиту взагалі, оскільки він створює відчутні витрати для недобросовісних учасників, які прагнуть привласнити кошти клієнтів. Проте той самий аудит слід сприймати як знімок одного конкретного моменту з широким, але обмеженим рівнем гарантій, і його необхідно оцінювати в контексті.

Правда полягає в тому, що найефективніші процеси PoR, доступні на сьогодні, розроблені саме для цього. Вони верифіковано об'єднують як активи, так і зобов'язання, надають клієнтам можливість переконатися, що їхні активи включені до снепшоту, і проводяться регулярно, щоб користувачі могли бути впевнені, що їхні кошти захищені постійно, а не лише час від часу. Вони залучають незалежні аудиторські компанії, прозорі щодо своїх процедур і здатні витримати обґрунтовану сторонню перевірку. Найголовніше, вони чітко визначають очікування щодо того, що саме покриває аудит, і не намагаються натякати чи заявляти про більше, ніж можуть забезпечити. Ці процеси працюють у синергії з нормативно-правовим середовищем, яке визнає їхні обмеження, саме тому стандарти бухгалтерського обліку, правила кастодіального зберігання та настанови щодо атестації резервів наразі розробляються як на місцевому, так і на міжнародному рівнях. PoR — це не панацея, але це значний крок до більшої прозорості, завдяки якому емітенти стейблкоїнів, біржі, платформи кредитування та інші криптокастодіани працюють відповідальніше, ніж будь-коли раніше.

Про що Proof сказати не може

Шахрайство з резервами — це людська слабкість, як і оцінка платоспроможності на основі масштабу та репутації. Описані вище механізми формування довіри корисні, але вони врешті-решт неповні, і є аспекти аудиту, до яких завжди слід ставитися зі здоровою часткою скептицизму. Зрештою, снепшот PoR — це ретельно спланована презентація фактів, мета якої — переконати громадськість у тому, що активи відповідають зобов'язанням, приховуючи при цьому будь-які ризики. Від аудитора завжди слід очікувати, що він вкаже на ці обмеження і чесно попередить про загрози, які не охоплені аудитом, такі як зобов'язання перед третіми особами, ризики за деривативами або здатність компанії виконувати свої щоденні зобов'язання.

Те саме стосується і власних обмежень аудитора. У кращому випадку незалежна аудиторська фірма може надати обмежені, прив'язані до конкретного моменту гарантії щодо тверджень компанії. У гіршому випадку аудитор може бути повністю співучасником шахрайства компанії — через некомпетентність, недбалість або жадібність.

Коли йдеться про Proof of Reserves, критично важливо розуміти різницю між тим, що він може показати, і тим, чого він показати не може. Простіше кажучи, аудитор PoR може підтвердити, що активи компанії відповідають її описаним зобов'язанням, і може вказати на виявлені ним ризики. Однак аудитор не може оцінити, чи точно ці зобов'язання відображають обов'язки компанії перед громадськістю або її афілійованими структурами. Так само аудитор не може оцінити ризики, що виникають у ході щоденної діяльності компанії, або ризики, які компанія вважає за потрібне не розкривати.

Це покладає на Боба відповідальність розуміти аудит саме під таким кутом. Якщо його вводять в оману щодо умов кастодіальної угоди, аудитор навряд чи зможе допомогти. Якщо кошти Боба підпадають під щоденний маржин-кол, про який ніколи не повідомляється, він повинен ставитися до цих коштів так, ніби це незабезпечений кредит компанії. Те саме стосується зобов'язань, які виходять за межі активів, зазначених у підтвердженні резервів. Proof of Reserves не є вичерпним рішенням, але це ключовий елемент ширшої стратегії управління ризиками, і ставитися до нього слід відповідно.

Proof of Reserves є гарантією, але водночас і ілюзією гарантії. Це, у свою чергу, має формувати очікування Боба від кастодіанів, які публікують такі підтвердження, та його відповідальність як користувача криптовалют. Простіше кажучи, якщо він довіряє свої активи структурі, яка опублікувала PoR, цей кастодіан повинен продемонструвати дещо більше, ніж популярність, авторитет чи хайп. Він має бути здатним довести, що кошти користувача включені до снепшоту зобов'язань, і що той має можливість перевірити це самостійно, а також що розділ активів у звіті аудиту дійсно містить активи, а не нерозкриті компанією зобов'язання чи інші обтяження. Компетентний аудитор повинен уміти визначати ризики, пов'язані з кастодіаном, а відповідальний аудит підтвердження резервів має висвітлювати їх достатньо детально, замість того щоб намагатися видати їх за сильні сторони.

Сам кастодіан повинен усвідомлювати обмеження аудитора. Так само як жоден аудитор не може бути абсолютно компетентним чи кришталево чесним, так і снепшоти підтвердження резервів не можуть давати необмежених гарантій. Компанія, яка публікує аудит, не може приховувати ці обмеження від громадськості, оскільки це зашкодить її репутації, коли недоліки врешті-решт випливуть назовні. Таким чином, прозорість має бути керівним принципом як для аудитора, так і для PoR-кастодіана. Аудитор повинен визнати, що снепшоти з обмеженою відповідальністю не дають беззастережної впевненості. І аудитор, і компанія, що публікує звіт, мають чітко заявляти про обмеження аудиту та діяти чесно, якщо вони хочуть зберегти довіру.

Як і все інше у криптосвіті, підтвердження резервів — це процес. Це не порятунок від усіх бід і не шарлатанство, а послідовність кроків, покликаних підвищити бар'єри входу для недобросовісних учасників та надати розумні гарантії чесним, не перебільшуючи при цьому доказову базу. Найкраще ця система працює тоді, коли вона залучає незалежних аудиторів, охоплює обидві сторони балансу, відкрито говорить про межі перевірки, включає регулярні дати верифікації та спирається на надійні криптографічні гарантії.

Зрештою, відповідь на дилему «доказ чи віра» та супутні побоювання буде дана не самим доказом, а людьми, які на нього покладаються. Реальність така, що Боб не може бути повністю впевнений ні в чому. Проте він може вжити розумних заходів для управління своїми ризиками, і саме це робить proof of reserves настільки важливим інструментом. Це не комплексне розв'язання всіх проблем, але це життєво необхідний метод ризик-менеджменту, який дозволяє йому робити кращий вибір і зменшує ймовірність стати жертвою зловживань.

Практичне застосування цієї поради особливо важливе під час повсякденних криптотранзакцій, включаючи такий буденний крок, як переказ стейблкоїнів. Netts Energy Charge Bot дозволяє поповнювати TRON Energy, пропонуючи варіанти ручного або автоматичного поповнення TRON Energy, а також можливість виділити певний обсяг Energy на вікно транзакцій та забезпечити зниження комісій у TRON без необхідності спалювати великі обсяги TRX; наприклад, 65 000 Energy на одну транзакцію за фіксованою ціною за одиницю перетворюють недорогі перекази в мережі TRON на передбачувану та регулярну операцію, а не на чергову гру на сліпу довіру.