Чого хочуть користувачі від криптовалют: нереалізовані функції

Це відчуття, мабуть, знайоме кожному в криптовалюті — воно дуже специфічне та глибинне. Це той момент розпеченого, неприхованого жаху одразу після того, як ви натискаєте «Надіслати». Воно нікуди не зникає, незалежно від того, чи ви в цій сфері десять днів, чи десять років. Навпаки, воно лише посилюється, і це серцебиття нерішучості стає дедалі частішим. Чи правильний рядок символів я вставив? Чи не скопіював я випадково вчорашній буфер обміну? Чи сумісна мережа? У традиційній фінансовій системі такого побоювання немає.

Коли ви оплачуєте рахунок або переказуєте гроші родичу через звичайний банківський додаток, найгірше, що може статися, — це зазвичай прикра тяганина, а не катастрофа. Ви телефонуєте в банк, кажете, що це помилка, і в багатьох випадках механізми централізованої системи починають обертатися у зворотному напрямку, щоб усе виправити. Це найнадійніша сітка безпеки, невидимий рівень прощення, який сьогодні повністю відсутній у криптосвіті. Пересічній людині начхати на технічну красу незмінного реєстру; їй не начхати на те, що вона може втратити гроші на оренду через друкарську помилку. Люди хочуть систему, здатну розпізнавати людську схильність до помилок і виправляти їх, а не таку, що карає за будь-яку мить неуважності суворою невідворотністю виконання коду.

Основний розкол полягає між тим, що пропонує технологія, і тим, чого потребує людська психологія. Останні 100 років ми будували фінансові системи, які ховаються від небезпеки. У нас є страхування, захист від шахрайства та чарджбеки. Криптовалюта у своєму первісному вигляді прибирає все це і дає користувачеві кілька криптографічних ключів разом із настановою: «Не загуби це, інакше — кінець». Це фатальна проблема користувацького досвіду для технології, яка намагається залучити наступний мільярд користувачів.

Зрозуміле важливіше за краще

Звичайна людина звикла до світу, в якому паролі можна скинути, а помилки — виправити.

Очікувати, що вони виконуватимуть свою роботу у світі, де один хибний крок означає безповоротну втрату, — це все одно що сказати: «Ми хочемо, щоб ви їхали цією трасою, але будь-яке незначне відхилення від курсу — і машина вибухне». Користувачі не вимагають централізації; вони просять про захисні механізми. Вони хочуть автономії криптовалют у поєднанні з функціями безпеки банку. Вони хочуть знати, що десь поруч є «тривожна кнопка», або що вони можуть спочатку діяти, а потім розбиратися в умовах циклу випуску з часовою затримкою, де можна перевипустити або виправити помилки до того, як вони назавжди закарбуються в блокчейні.

Найпростіший зв'язок — це ідентичність, або, як характеризував це сам Арістотель, тотожність. Якщо ви хочете написати комусь електронного листа, ви вводите його ім'я. Якщо хочете поговорити — натискаєте на контакт. Але якщо ви хочете здійснити переказ USDT, вам доводиться мати справу з шістнадцятковим рядком, який, здається, був створений котами, що гуляли по клавіатурі. Адреси на кшталт «T9y...» або «0x71C...» — вороги людської пам'яті. Вони нечитабельні, на перший погляд усі однакові, а помилитися в них — справжній жах. До цієї ворожості додається поява нових загроз, таких як «отруєння адрес» (address poisoning). Шахраї створюють кастомні адреси (vanity addresses), перші та останні символи яких збігаються з вашими часто використовуваними адресами, і надсилають вам «пил» (незначні суми криптовалюти).

Ви просто ліниво копіюєте адресу з історії транзакцій, не перевіряючи символи посередині, коли надсилаєте гроші? Це рівень пильності, якого не вимагає жодна інша фінансова система. Ми, користувачі, просто хочемо універсальний рівень ідентифікації на базі протоколів, який би працював. Користувачі хочуть надсилати гроші на «Michael.Wallet», а маршрутизація та розпізнавання адрес мають відбуватися автоматично за лаштунками. Той факт, що у 2025 році ми все ще копіюємо та вставляємо ці ідіотські маленькі прямокутники з безглуздими кольоровими крапочками, насправді багато говорить про масштаб роботи, яку ще належить виконати.

Існує також проблема «газу» та мережевих ресурсів. Це, мабуть, одна з найбільш заплутаних і дратівливих речей для будь-якого новачка. Уявіть, що ви заходите в супермаркет, щоб купити буханець хліба. Ваші кишені повні готівки. Ви підходите до каси, і дівчина за стійкою каже вам, що ви не можете розплатитися готівкою, якщо ваші статки не підкріплені хоча б невеликою порцією золотого пилу (для оплати комісії за транзакцію). Ви розумієте, що у вас немає золотого пилу, тому, щоб отримати його, вам потрібно вийти з магазину і піти кудись в інше місце за грошима. На той момент ваш голод уже минає. Саме це відбувається, коли хтось намагається надіслати USDT у такій мережі, як TRON, але ще не має TRX. У них є те, що вони хочуть переказати, але вони не можуть цього зробити через відсутність зовсім іншого активу, яким потрібно оплатити Енергію мережі.

Для розробника логіка газу цілком зрозуміла. Він зменшує кількість спаму та керує ресурсами мережі. Для користувача ж це повна нісенітниця. Ментальна модель того, як працюють гроші, порушена. Якщо у мене є гроші, я можу купувати речі. Ідея «нативних токенів» полягає в тому, що вони потрібні для транспортування, але ми повинні ігнорувати це і впроваджувати абстракцію. Користувачі хочуть економічної абстракції. Вони також хочуть сплачувати комісії в тому токені, який вони тримають. Якщо вони надсилають USDT, мережа (або гаманець) повинна автоматично взяти частину цього USDT, непомітно обміняти його на Енергію або Пропускну здатність, необхідну для завершення операції «за лаштунками», а потім виконати транзакцію. Якщо користувач не хоче їх тримати, він ніколи не повинен навіть чути про TRX або ETH. Крім того, поточний стан справ створює «пил» усюди. У людей залишаються ETH або TRX вартістю 0,45 у гаманці, а переказ цих коштів коштує більше за саму суму. Це захаращення просто дратує і є неекономічним у світі вебу; воно показує, наскільки неефективним для користувача може бути володіння системою.

Чітка картина для користувача

Ще одна велика проблема — це прозорість транзакцій. Інструменти, які ми створили, вражають: від TronScan до Etherscan, але вони, очевидно, були розроблені інженерами для інженерів. Коли пересічний користувач перевіряє транзакцію, він шукає підтвердження та впевненості. Йому потрібна проста квитанція. Натомість він отримує: хеш блоку, тип блоку (епоху), ліміт газу, вхідні дані та підтвердження. Це інформаційне перевантаження.

Коли транзакція зависає або очікує підтвердження, перегляд оглядача блоків може змусити вас чухати потилицю та панікувати щодо того, що буде далі. «Вона не пройшла? Мої гроші зникли?» Інтерфейс цих оглядачів серйозно потребує повного оновлення для широкого загалу! Нам потрібне відстеження рівня FedEx для оглядачів блоків: простий індикатор прогресу, чітка позначка «Доставлено» та пояснення будь-яких затримок зрозумілою мовою. Люди хочуть відчувати контроль, а це відчуття приходить завдяки ясності. Вони не хочуть дивитися на сирі записи бази даних; вони хочуть бачити історію руху своїх грошей мовою, яка їм зрозуміла.

Також відсутність нативної підтримки для оплати простої щомісячної підписки є величезною прогалиною у функціональності. Вся сучасна економіка — це лише серія підписок. Netflix, Spotify, абонементи в спортзал, оренда, комунальні послуги — все це працює за моделлю платежів «pull», коли продавці запитують певну суму в певний час. Криптовалюта сама по собі є технологією «push»: користувач сам підписує та транслює кожну транзакцію у мережі.

Це може бути чудово для безпеки, але це нікуди не годиться, коли йдеться про зручність.

Існують смарт-контракти, які намагаються працювати як підписка, але вони зазвичай громіздкі, змушують користувача блокувати кошти всередині або занадто складні для налаштування звичайними користувачами. Користувачі мріють про опцію «прямого дебетування» (Direct Debit) у своєму криптогаманці. Вони хочуть мати можливість сказати: «Дозвольте цьому сервісу списувати з мене 30 USDT першого числа кожного місяця» — і забути про це. Доки криптовалюта не зможе забезпечити пасивний рух грошей, який керує нашим життям, вона залишатиметься інструментом для активної торгівлі, а не інфраструктурою для життя.

Ще одна необхідна річ, якої бракує: зрозуміла для нетехнічного фахівця історія транзакцій. Відкрийте банківську виписку, і ви побачите «Starbucks», «Amazon», «Зарплата». Відкрийте криптогаманець, і ви отримаєте список транзакцій із «Smart Contract 0x…» та «Transfer to T…», якщо тільки ви не доклали зусиль, щоб зберегти адресу в адресній книзі. Через пів року користувач поняття не має, що це взагалі була за транзакція. Це був своп? Чи пожертва? Відсутність метаданих і контексту перетворює облік на кошмар.

Зайві деталі

Вони хочуть додавати власні нотатки, теги та категорії поверх своєї ончейн-активності. Бажано, щоб це були не просто локальні дані на телефоні — а зашифрована інформація, що зберігається у відновлюваному вигляді на випадок зміни телефону. Вони хочуть, щоб їхній гаманець був фінансовим журналом, а не просто сухим записом криптографічних подій.

Вони воліють бачити «Оплата оренди» замість «0x4a...8f».

Однак сфера, де користувачі відчайдушно потребують рішення, — це фрагментація ліквідності та жах під назвою «бриджинг». Пересічна людина не розуміє, що таке «USDT у мережі Ethereum», «USDT у мережі TRON» і нову ідею про те, що може існувати «USDT у мережі Solana». Для них це все просто USDT. Вони не розуміють, чому не можуть просто переказати свій USDT з гаманця Ethereum прямо на гаманець у мережі TRON свого друга. Звісно, факт існування різних реєстрів на технічному рівні є повчальним обмеженням, про яке варто пам'ятати, але я сподіваюся, що більшості користувачів не доведеться про це думати. Нам потрібні «універсальні» гаманці, які візьмуть на себе бриджинг та обмін за нас. Якщо гаманець знає, що я хочу надіслати кошти на адресу Solana, він має бачити, що в мене є кошти лише в мережі Ethereum, і запитати: «Обміняти та надіслати? Це коштуватиме X». Зараз користувачі змушені користуватися сторонніми мостами — тобто способами входу в екосистему та виходу з неї, які контролює хтось інший, а не Facebook, і які часто є найслабшими ланками в екосистемі з точки зору хакерських атак. Користувач несе на собі весь тягар складності, і йому це вже увірвало терпець.

Механізми безпеки також мають бути чимось більшим, ніж просто «все або нічого». Традиційний банкінг надає можливість встановлювати щоденні ліміти витрат. Якщо ви втратите картку, ви можете її заблокувати. У криптосвіті, якщо ваш приватний ключ скомпрометовано, усе зникає за лічені секунди. Користувачі хочуть гранулярних дозволів. Вони хотіли б мати можливість створити «сховище» у своєму гаманці, звідки кошти можна вивести лише з попередженням за 48 годин, або «поточний рахунок», де для сум понад 100 доларів потрібне підтвердження з довіреного пристрою тощо. Уся ця функціональність технічно можлива завдяки гаманцям на смартконтрактах (абстракція акаунта), проте вона ще не впроваджена як стандарт за замовчуванням.

Типовий користувач створює гаманець, якому потім присвоюється найвищий доступний рівень доступу: дозвіл миттєво спустошити весь рахунок. Це просто жахливий дизайн для споживчого фінансового продукту масового ринку.

Поширені проблеми для пересічного користувача:

1. Читабельні адреси на основі псевдонімів проти необроблених шістнадцяткових адрес;

2. Автоматичне та бездовірне (trustless) списання комісії за газ із токена, що переказується (економічна абстракція);

3. Стандартизовані протоколи регулярних платежів і підписок, які легко впровадити;

4. Читабельні квитанції про транзакції, спрощені оглядачі блоків;

5. Вбудовані ліміти витрат, часові блокування (time-locks) та опції соціального відновлення;

6. Невидима кросчейн-сумісність — невидимий кросчейн можна розглядати як протокол, що не потребує втручання користувача;

7. Деталі транзакції з примітками та метаданими.

І наслідки нехтування цими потребами цілком очевидні: атрофія. Ми наближаємося до межі реального впровадження, оскільки досягаємо ліміту людей, готових миритися з бар’єрами.

Ранні послідовники терпимо ставилися до іронії того, що їм доводиться вивчати речі, необхідні для керування нонсами (nonces) та лімітами газу, через ідеологію або фінансові спекуляції. Наступна хвиля користувачів — люди, які просто хочуть надіслати гроші родичам або оплатити послуги чи товари онлайн — взагалі не мають терпіння до таких незручностей. Якщо їм складніше надіслати криптовалюту, ніж повідомлення у WhatsApp, вони не будуть нею користуватися. Все дуже просто. Якщо сектор не зможе виправити ці недоліки інтерфейсу, він ризикує стати бекенд-інфраструктурою для традиційних фінтехів, а не революцією, орієнтованою на користувача.

А відсутність цих елементів створює сприятливе середовище для шахрайства." Складність поточної системи, зрештою, є найкращим другом шахрая. «Скажіть мені свою сид-фразу, і я підтверджу, що у вас дійсний гаманець» — це може звучати цілком логічно для того, хто вже й так спантеличений усіма цими технічними розмовами. «Для розблокування ваших коштів потрібно сплатити комісію за газ» та подібні формулювання спекулюють на нерозумінні користувачем того, як насправді працюють мережеві комісії. Спрощуючи користувацький досвід і впроваджуючи більше перевірок безпеки — наприклад, попередження в гаманці великими червоними літерами: «ВИ НАДАЄТЕ ЦЬОМУ САЙТУ ДОЗВІЛ СПУСТОШИТИ ВАШ ГАМАНЕЦЬ», — ми можемо допомогти захистити користувачів від них самих. Можливість побачити, як виглядатиме транзакція ще до її підписання, завдяки функції «симулятора транзакцій» у вашому платіжному застосунку, є чудовим кроком вперед, але вона має бути доступною на кожному етапі взаємодії.

Якісний дизайн замість документації

Шлях уперед вимагає зміни мислення. Нам потрібно припинити святкувати чергове оновлення протоколу, у якому розбирається лише вузьке коло фахівців, і почати святкувати прориви в інтерфейсі користувача. Нам потрібні гаманці, які за виглядом і відчуттями нагадують сучасні фінтех-застосунки, а не інструменти для розробників. Нам слід працювати над архітектурами, заснованими на «намірах» (intent-based), де користувач каже, що він хоче зробити («Заплатити Бобу 50 доларів»), а мережа сама вирішує, як це реалізувати. Складність має бути прихована на рівні протоколу або винесена на мережу спеціалізованих «солверів» (solvers), які залишають інтерфейс чистим, простим і зручним для людини.

Ми також маємо визнати, що «освіта» не є вирішенням проблеми поганого дизайну. Вам не потрібно вивчати протоколи SMTP, щоб надіслати електронний лист. Вам не обов'язково знати, як працює двигун внутрішнього згоряння, щоб керувати автомобілем. Аналогічно, не можна очікувати, що користувачі повинні розуміти нюанси консенсусу блокчейну, якщо вони хочуть користуватися цифровою валютою. Якщо клієнту доводиться йти на YouTube і дивитися навчальне відео, щоб зробити щось елементарне, значить, ви зіпсували свій продукт.

Метою має бути непомітність. Блокчейн має бути нудною, надійною сантехнікою «під капотом», а не чимось, із чим користувач мусить боротися.

Зрештою, криптоіндустрія пройшла довгий шлях. Ми маємо стейблкоїни з неймовірним обсягом ліквідності, швидкі мережі та децентралізовані застосунки, здатні на речі, що абсолютно вражають уяву. Але ми все ще перебуваємо в періоді «DOS» щодо користувацького досвіду в криптосфері. Ми пишемо команди та схрещуємо пальці. Момент «Windows 95» ще попереду — момент, коли все стане графічним та інтуїтивно зрозумілим, і навіть моя бабуся розумітиме, що відбувається. Він настане тоді, коли ми перестанемо вимагати від користувачів підлаштовуватися під блокчейн і змусимо блокчейн підлаштовуватися під користувачів. Він настане тоді, коли жах перед кнопкою «надіслати» поступиться місцем повсякденній впевненості у кожному русі.

Проте на горизонті вже з’являються рішення, що усувають саме ці «больові точки», зокрема мережеві комісії, які доводиться сплачувати користувачам стейблкоїнів. Однією з таких інновацій є Netts Transfer Tool, створений з акцентом на механіку енергії у мережі TRON. Замість того, щоб змушувати користувачів думати, де взяти 1 TRX, а потім тримати його кілька днів чи годин, поки ціна коливається, щоб здійснити переказ із вашої платформи, це рішення дозволяє вираховувати вартість обробки платежу безпосередньо з того USDT, який передається. Це створює певну подобу автоматизованих процесів, притаманних традиційним фінансам, і значно спрощує процес переказу, щоб користувачеві залишалося думати лише про сам платіж. Це наближає криптоплатежі до паритету з фіатними операціями.