Вороги криптовалют: на заваді прогресу

Криптовалютна спільнота часто грішить згубною, п'янкою формою оптимізму. Ми відвідуємо гламурні конференції в Дубаї, Сінгапурі, Маямі; надсилаємо один одному меми про «політ на місяць»; і кожну незначну юридичну перемогу над старою фінансовою системою святкуємо так, ніби війна вже закінчилася. Панує повсюдна атмосфера квазірелігійної неминучості того, що технології випередять бюрократію, що код — це закон, а стара гвардія — банкіри, регулятори, політики — занадто дурні, повільні та архаїчні, щоб чинити опір припливній хвилі децентралізованих фінансів. Це втішна брехня, яку ми говоримо собі, щоб спокійно спати вночі.

Правда набагато похмуріша, складніша і небезпечніша. Ми боремося не проти якихось жалюгідних скигліїв у кількох комерційних банках чи буркотливих старих традиційних платіжних мереж; ми кидаємо виклик найпотужнішій конструкції в історії людства — суверенній грошовій монополії. Ця система — Левіафан, який століттями відточував майстерність контролю. Це монстр контролю, регулювання, багатства та сили, і він не спав, поки ми починали будувати наші блокчейни. Він спостерігав, навчався і готувався.

І тепер світ, на якому була побудована ця влада, справді втрачає своє домінування як центр прийняття глобальних економічних рішень, і він із запізненням прокидається, щоб розпочати війну. Історія технологій (і, можна припустити, залізниць) завалена трупами тих, хто загрожував статус-кво ще до того, як зміг себе захистити. Фінансова імперія прагне бою, і вона має зброю для боротьби: мільйони доларів. Щоб зрозуміти поле битви, ми повинні вивчити генералів ворожої армії — тих, хто виступає проти прогресу заради вільного фінансового майбутнього.

Регуляторний молот

№

1, найзапекліший ворог з усіх — це те, що ми назвемо «регуляторним молотом», найкращим прикладом якого є такі організації, як американська SEC та її аналоги в Європі та Азії. Протягом багатьох років ці органи діяли в темпі розрахункової неоднозначності та «регулювання через примусове виконання». Але замість того, щоб створити чіткі правила гри, які б дозволили інноваціям процвітати, вони обрали шлях хаотичної відплати.

Вони стверджують, що роблять це заради «захисту інвесторів», але правда, яку вони воліли б приховати, полягає в тому, що ці зусилля — не що інше, як безглузда спроба втиснути нову, ліквідну, глобальну технологію в круглий отвір столітнього законодавства, розробленого для апельсинових гаїв та залізниць. SEC та її аналоги — це не просто арбітри, вони є охоронцями чинної фінансової системи, а їхній штат здебільшого складається з персоналу, який постійно переходить до тих самих мегабанків, які вони мають контролювати, і навпаки. Їхні ресурси по суті необмежені — юридичні команди, що фінансуються платниками податків, можуть роками судитися зі стартапом, поки у того не закінчаться гроші.

Це проявляється у безперервних судових позовах проти великих бірж і проєктів, де все підряд називають цінним папером, щоб підпорядкувати це своєму задушливому регулюванню. Не роблячи зворотного (не роз’яснюючи, як легально здійснити переказ USDT або запустити наступний токен без ризику отримати позов), вони створюють «ефект залякування», за якого грати можуть лише найбільші та найбільш слухняні (і часто скомпрометовані) гравці. Вони вже наклали мільярдні штрафи та витіснили успішні компанії з країни — тепер вони, ймовірно, підуть ще далі й візьмуться за самі інтерфейси та розробників, які забезпечують роботу децентралізованих протоколів, натякаючи, що написання відкритого коду подібне до керування неліцензованою біржею цінних паперів. Вони прагнуть створити світ, у якому ви мусите просити дозволу на інновації, а вони не мають жодного інтересу цей дозвіл надавати.

Банківський картель

Банківський картель — це важка артилерія, а регулятори — піхота. Криптоекономіка та традиційний банківський сектор давно мають напружені відносини, але зараз ми спостерігаємо більш скоординовані зусилля, спрямовані на те, щоб перекрити доступ фіатних коштів до цифрових активів. І це — про що пошепки говорять як про «Операцію Choke Point 2.0» — є імунною відповіддю банківської індустрії на чужорідний патоген. Банки краще за будь-кого знають: якщо відбудеться масове впровадження крипти, їхня бізнес-модель отримання ренти з кожної транзакції припинить існування. Навіщо комусь платити комісію за банківський переказ і чекати три дні, якщо можна відправити USDT по всьому світу за лічені секунди й за мізерну ціну?

Тут мотивація — не що інше, як елементарне виживання та безпідставна жадібність. Банки мають козирну карту: доступ до платіжної інфраструктури. Без банківського рахунку криптобіржа неминуче не зможе приймати кошти клієнтів. Web3-стартап не може виплачувати зарплату працівникам або орендувати сервери без платіжного шлюзу. Ми бачили, як великі банки раптово закривали рахунки засновників криптопроєктів та компаній без жодних пояснень, посилаючись лише на «схильність до ризику», водночас відмиваючи гроші для картелів та олігархів. Ми чули про те, як оператори кредитних карток відхиляють транзакції на криптоплатформи.

Те, що вони, ймовірно, зроблять далі, ще підступніше: спроба привласнити технологію. Ми вже бачимо, як JP Morgan та інші створюють «приватні блокчейни» та токенізовані депозити. Вони прагнуть отримати ефективність технології, позбувшись при цьому будь-яких визвольних можливостей. Вони хочуть знищити відкриті мережі, що не потребують дозволів, і замінити їх «закритими садами», де вони й надалі збиратимуть мито та вирішуватимуть, кому дозволено грати." Вони борються за те, щоб майбутнє фінансів було таким самим, як і минуле, використовуючи при цьому швидшу базу даних, яка належить їм.

Політичний архітектор

Далі йде політичний архітектор — його соратники та оточення складаються з кількох політиків, які будують усю свою тезу на антикриптовалютній кампанії. Політики в Сенаті США та Європейському парламенті об'єдналися навколо тем «боротьби з відмиванням грошей» (AML) та «національної безпеки», щоб просувати драконівське стеження. Їхня позиція — це позиція влади; вони вбачають у нерегульованій приватній фінансовій системі загрозу державному суверенітету. Без можливості заморозити ваші активи уряд не має над вами влади. Основне обґрунтування «Антикриптовалютної армії» полягає в тому, що вони лише підтримують свій паноптикон; вони хочуть мати можливість контролювати та схвалювати кожну економічну взаємодію громадянина.

Їхні інструменти — це законодавче перо та впливова трибуна. Вони вже ухвалили такі законопроєкти, як Закон про корпоративну прозорість (Corporate Transparency Act) з його обтяжливими вимогами до звітності, які на практиці буде майже неможливо виконати більшості децентралізованих структур. Вони змалювали розробників рішень для конфіденційності як злочинців, стверджуючи, що право на фінансову конфіденційність — це лише прикриття для терористів і наркоторговців. Їхній наступний крок — просування законів, які фактично оголосять некастодіальні гаманці поза законом, зобов'язуючи кожного зберігати свої ключі у регульованого (і підконтрольного) кастодіана. Вони використають будь-яку кризу, будь-яке шахрайство чи сумнівну угоду як привід, щоб затягнути зашморг, попри те, що готівка донині залишається улюбленим інструментом злочинності з величезним відривом.

Вони борються за світ, у якому фінансову конфіденційність відправлено на смітник історії, і вони не заспокояться, доки кожен останній сатоші не опиниться під наглядом і не буде проданий.

Медіа-машина

Існує також більш прихований і не менш ворожий ворог — медіа-машина. Самі по собі мейнстрімні медіа не є регуляторами чи банками, але вони виступають пропагандистським продовженням істеблішменту. Дискредитація крипти в очах громадськості — це безперервна війна наративів. Газетні заголовки кричать про кожне шахрайство, але мовчать про кожен технологічний прорив. За цим стоять дві причини: сенсаційність приносить великі гроші від реклами, а власники цих медіа-корпорацій часто мають тісні зв'язки з традиційною фінансовою індустрією.

Вони формують суспільний наратив, зображуючи крипту як беззаконну пустку хакерів і спекулянтів. Саме це створює «політичну волю» для жорсткого регулювання. Коли пересічний громадянин прирівнює «надсилання USDT» до підтримки дитячої порнографії, він радіє тому, що уряд втрутиться, щоб «заборонити біткоїн».

Медіа поспішають сурмити про споживання «енергії» мережами Proof-of-Work, але уникають теми цілком реальних викидів вуглецю традиційною банківською системою (згадайте головні офіси банків, які витрачають на це на порядки більше ресурсів, ніж будь-які криптовалюти). Вони вибудовують дискусію так, що захиститися стає неможливо. І ми, ймовірно, побачимо ескалацію цієї інформаційної війни в найближчі роки.

Діпфейки та контент, створений ШІ, продовжують заполоняти інтернет, а медіа позиціонують себе як «арбітрів істини», що йде врозріз із децентралізованою мантрою — «перевіряй, а не довіряй». Вони є фабрикою згоди, яка необхідна регуляторам, щоб почати діяти.

Фінальний бос: CBDC

Найбільш загрозливим «Фінальним босом» у цій грі, мабуть, є цифрова валюта центрального банку (CBDC). Це не просто ворог, це держава, що намагається викрасти вогонь у богів. Центральні банки по всьому світу, від ЄЦБ до ФРС та НБК, працюють над власними цифровими валютами. Не дозволяйте цьому ввести вас в оману: це не криптовалюти. Вони є повною їхньою протилежністю. CBDC — це централізована, програмована валюта, заснована на стеженні, у якій емітент має абсолютну владу над користувачем. Мотив полягає у повному пануванні над монетарною політикою та споживчою поведінкою.

З CBDC центральний Виснажливий універсальний ключ, кайдани, приховані за фасадом легкості.

Міжнародна бюрократія

Міжнародна бюрократія та її інституції, такі як МВФ і БМР, виступають де-факто центральним командуванням цієї кампанії. Це невиборні органи, що діють на рівні вище національних урядів і визначають «стандарти», яким мають відповідати країни, що розвиваються, аби отримати кредити та фінансову допомогу. На кону в їхній близькості до Трампа стоїть збереження глобального порядку, заснованого на доларі (та євро). Вони не розглядають впровадження криптовалют на Глобальному Півдні як звільнення; вони сприймають це як загрозу «макроекономічній стабільності» — зашифроване позначення їхньої власної здатності маніпулювати економіками менших держав.

Їхня логіка полягає в тому, що вони не хочуть «криптоїзації», коли люди тікають від своїх знецінених національних валют у біткоїн або стейблкоїни. Їхній важіль впливу — це ресурси; вони можуть відрізати країну від кредитування, якщо вона не дотримується встановлених правил. Ми спостерігали це на власні очі, коли МВФ дорікнув Сальвадору за визнання біткоїна законним платіжним засобом. Вони випустили незліченну кількість звітів і нормативних баз, які закликають країни заборонити або суворо обмежити криптоактиви. Вони також, ймовірно, продовжуватимуть тиснути на вразливі економіки, вимагаючи антикриптополітики як умови для надання фінансової допомоги. Вони будують глобальний регуляторний паркан, щоб на планеті Земля не залишилося жодної юрисдикції, де криптовалюта могла б дихати вільно. Вони не хочуть, щоб існував будь-який шлях до порятунку від їхнього «контрольованого випалювання».

1. Людина з регуляторним кийком (SEC тощо). Придушує інновації та висмоктує всі сили зі стартапів через судові позови, неоднозначність і нескінченні юридичні ресурси.

2. Банківський картель. Позбавляє доступу до фіатних каналів і відмовляє в банківському обслуговуванні законним підприємствам, щоб захистити свою паразитну структуру та монополію на платежі.

3. Політичний архітектор. Пише законопроєкти про заборону приватності та самостійного зберігання активів з міркувань національної безпеки та боротьби з відмиванням грошей."

4. Медіа-машина. Створює видимість згоди на репресії, зображуючи крипту як шахрайство та екологічну катастрофу.

5. Насаджувачі CBDC. Прагнуть знищити відкриту крипту за допомогою державних програмованих грошей для стеження, які придушують фінансову свободу.

6. Міжнародна бюрократія (МВФ/БМР). Змушують країни третього світу оголосити крипту поза законом (щоб зберегти свою владу, контроль і домінування у світових фінансах).

Промінь надії

Однак, попри цей жахливий список ворогів, є невеликий промінь надії. Сам факт того, що такі величезні, усталені сили витрачають стільки часу, енергії, політичного капіталу та грошей на протидію крипті, є найвищим визнанням цієї технології. Зброю не використовують проти чогось несуттєвого. Війну не ведуть проти скороминущого захоплення. Вони борються, бо налякані. Вони знають, що блокчейн пропонує краще рішення проблем, породжених застарілими, закритими системами, які вони підтримують.

Прогрес не зупинити. Друкарський верстат неможливо було «розінайти». Інтернет не був чимось таким, що можна просто вимкнути. І тепер, коли ідея вкоренилася, відокремлення грошей від держави вже не скасувати. Але не будьте наївними: цей перехід не дасться нам просто так. Це буде боротьба. Вона буде вкрай складною і вимагатиме неабиякої рішучості. Але зрештою стіни, які вони будують, впадуть, бо люди завжди прагнуть свободи, коли мають вибір. «Монстр» лютує у своїх передсмертних муках.

Інструменти для свободи

Говорячи про вибір свободи та ефективності замість застарілих методів, інструменти, що дозволяють обійти ці зони тертя, швидко стають необхідністю.

Одним із них є Netts Transfer Tool — рішення, що розв'язує специфічну проблему «Енергії» у мережі TRON.

Netts дозволяє здійснювати транзакції USDT у блокчейні TRON без необхідності мати TRX для оплати комісій за енергію. У більшості випадків «Енергетична стіна» фактично змушує користувачів купувати та зберігати волатильний TRX лише для переказу власних стейблкоїнів — це марудна справа, що включає обмін на біржах та низку додаткових кроків.

Netts повністю усуває ці перешкоди, оскільки ви сплачуєте відповідну комісію в USDT. Сервіс є некастодіальним та безпечним; усе, що вам потрібно зробити, — це підключити гаманець (наприклад, TronLink), ввести адресу отримувача та підписати дві транзакції: транзакцію комісії та транзакцію переказу. Необхідна кількість Енергії делегується сервісом автоматично, і транзакція транслюється в мережу без жодних перешкод. Це перетворює виснажливий багатоетапний процес на швидку дію в кілька кліків, усуваючи один із постійних технічних бар'єрів, що заважають масовому впровадженню криптовалют. Як для приватних осіб, так і для компаній, що інтегрують їхній API, це той тип орієнтованого на користувача інструменту, який стара фінансова система ніколи не зможе відтворити.