---
title: "Сировина блокчейну: як усе влаштовано"
description: "Від кремнієвих пластин до дата-центрів і підводних кабелів — блокчейни базуються на важкій промисловості, і такі ефективні мережі, як TRON, усе ще спираються на цей фізичний стек."
language: uk
published: 2026-04-05
author: Netts
topic: "Insights"
canonical: https://netts.io/blog/raw-materials-of-blockchain-how-its-all-made?lang=uk
languages: [en, ru, es, zh, th, fr, uk, tr, hi, fa, ar, ha, pt, vi, ko, ja, id, de, tl]
translation_outdated: false
---
# Сировина блокчейну: як усе влаштовано

Від кремнієвих пластин до дата-центрів і підводних кабелів — блокчейни базуються на важкій промисловості, і такі ефективні мережі, як TRON, усе ще спираються на цей фізичний стек.

У нашій дедалі віртуальнішій реальності не так уже й важко сприймати послуги, якими ми користуємося, як щось ефемерне — просто частину коду, що виконується десь у таємничій «хмарі». Ми торкаємося екранів смартфонів, відбувається транзакція, і результат кожної з них миттєвий. Але навіть це враження невагомості є хибним.

За кожним безперешкодним цифровим актом торгівлі та за технологією блокчейн, що лежить в основі Біткоїна та його нащадків, стоять неймовірні обсяги енергії: масивна фізична інфраструктура, точні масштаби якої важко усвідомити. Блокчейн — це не програмне забезпечення; блокчейн — це машина, і в цій машині майже немає характеристик, які можна було б змінити, не змінивши її суті. Це наче антикварна аудіосистема, настільки велика, важка й тендітна, що її робота фактично визначає все її фізичне втілення: тисячі тонн рідкоземельних металів та оброблених мінералів (оксид алюмінію, діоксид цирконію, паладій-тантал), пластик, кераміка для ізоляторів, екзотичні хімікати для травлення мікросхем, вода для охолодження або пара для роботи турбін. Попри всю її грандіозність, щоб по-справжньому зрозуміти блокчейн, потрібно повернутися до його грубих витоків — у прямому сенсі цього слова — шлях яких пролягає від потужних вибухів глибоко в надрах землі до тиші серверної стійки.

## Серце машини: погляд зсередини на ASIC

Серцем і душею більшості блокчейн-мереж, а особливо тих, що використовують Proof-of-Work (як-от у мережі Біткоїна), є інтегральна схема спеціального призначення (ASIC). У той час як процесори в персональних комп’ютерах є універсальними пристроями, ASIC — це вузькоспеціалізований майстер: він створений з нуля для виконання лише одного завдання — у даному випадку хешування криптографічних формул — з нещадною ефективністю.

Але цей цифровий гігант починає свій шлях як звичайний пісок.

Основою мікросхем є кремній. Його необхідно отримати з кварцу, видаливши всі домішки до рівня чистоти 99,9999999% — настільки високої, що якби на всьому пляжі довжиною в милю була лише одна кольорова піщинка, її довелося б видалити, перш ніж кремній вважався б «нечистим». Цей кремній електронної якості потім плавлять при температурі понад 1400 °C, дозволяючи йому вирости у великий монокристал, який набуває форми циліндричного злитка великого діаметру, що називається «буля», за методом Чохральського. Цей сяючий циліндр з ідеальною атомною структурою потім розрізають на надтонкі пластини пилами з алмазним напиленням — кожна з них стає чистим полотном для найскладнішого виробничого процесу, коли-небудь вигаданого людством.

Будівництво та оснащення сучасного заводу промисловими роботами коштує мільярди доларів лише для того, щоб взагалі розпочати цей процес.

Магія відбувається під час процедури під назвою фотолітографія, яка проводиться на цих заводах, що є одними з найчистіших місць на Землі. Одна порошинка може зіпсувати чип, тому повітря фільтрується до рівня, що в 10 000 разів чистіший за повітря в операційній, а працівники носять захисні костюми «bunny suits», що закривають їх з голови до ніг. Тут на кремнієву пластину наноситься світлочутлива хімічна речовина — «фоторезист».

Схема неймовірної складності, витравлена за допомогою екстремального ультрафіолетового випромінювання (EUV) — з довжиною хвилі, коротшою за рентгенівську — формується на основі топології мікросхеми та проектується на пластину за допомогою машин вартістю в мільйони доларів, які самі по собі є дивом інженерії. Світло хімічно змінює фоторезист у місцях потрапляння; цей змінений шар потім можна змити розчинниками. Відкритий кремній потім бомбардується іонізованими газами — плазмою з хімікатів на основі фтору, таких як тетрафторметан — у процесі, що називається травленням, під час якого витравлюються мікроскопічні канавки та структури, що стануть транзисторами.

Процес нанесення покриття, експонування, травлення та очищення повторюється сотні разів, поки такі матеріали, як мідь, кобальт і вольфрам, формують мільярди транзисторів, що забезпечують потужність чіпа. Жодна пластина не міститиме лише ідеальні чіпи; вихід придатної продукції є важливим показником, і чіпи часто тестуються на різних етапах виробництва та розподіляються за категоріями залежно від їхньої продуктивності та якості. Найкращі чіпи йдуть у найпотужніші майнери, а ті, що мають незначні дефекти, можуть використовуватися в менш вимогливих продуктах.

Цей складний танець світла, хімікатів та елементарних металів — це те, як зріз очищеного піску стає обчислювальним ядром майнінг-ріга. ASIC — це також набагато більше, ніж просто цей чіп. Він встановлюється на друковану плату, або PCB, яка також є багатошаровим композитом зі скловолокна, епоксидної смоли та мідної фольги, і доповнюється іншими компонентами.

Існують спеціальні чіпи пам'яті, які зберігають дані, необхідні для хешування, а також послідовність регуляторів напруги та конденсаторів, що забезпечують чіп дуже стабільною напругою живлення. І щоб ця машина не розплавилася, їй потрібна потужна система охолодження.

Це часто включає радіатори з алюмінію або міді зі складною конструкцією ребер для максимального збільшення площі поверхні, а також потужні вентилятори та двигуни, що містять рідкоземельні магніти, такі як неодим і диспрозій — усе це продукти власного глобального ланцюжка постачання.

Блок живлення (БЖ) сам по собі є маленьким дивом: він вщент заповнений трансформаторами, випрямлячами та великими конденсаторами, щоб перетворювати високовольтний змінний струм із розетки на низьковольтний постійний струм, необхідний чіпам у сучасній системі. При цьому він працює з ККД 90% або вище, щоб не витрачати більше тепла чи електроенергії, ніж це абсолютно необхідно.

## Подорож навколо світу: глобальний ланцюжок постачання

Кожна деталь в ASIC-майнері є результатом подорожі через усю планету. Сировину видобувають із надр на кожному населеному континенті, а ланцюжок постачання, що їх пов’язує, є пам’ятником не лише сучасній промисловості, а й логістичній мережі, без якої не могли б існувати ні танки, ні автомобілі.

Кварц для кремнію можуть привозити з Бразилії або США. Більшість бокситів для алюмінію надходить з Австралії або Гвінеї. Акумулятори для центрів обробки даних часто містять літій із солончаків Південної Америки.

![](https://netts.io/blog/articles/raw-materials-of-blockchain-how-its-all-made/images/1-2.png)

А крихітні, але вкрай необхідні обсяги рідкоземельних металів постачаються майже виключно з Китаю, який домінує в їхній переробці до придатного для використання стану. Така географічна нерівномірність призводить до логістичного кошмару гігантських масштабів.

Сиру руду завантажують на одні з найбільших суден, коли-небудь побудованих людством, — величезні контейнеровози, що тижнями перетинають океани, аби доставити свій вантаж на рафінувальний завод в іншій країні.

Очищені матеріали потім відправляють на спеціалізовані фабрики, такі як підприємства TSMC на Тайвані або Samsung у Південній Кореї, де їх перетворюють на кремнієві пластини та чипи.

Геополітичну важливість такої концентрації важко переоцінити: центральна роль Тайваню у виробництві передових напівпровідників зробила його «вузьким місцем» для світової економіки, а також зоною міжнародних суперечок. Це стимулює так звані «війни чипів» — глобальну стратегічну боротьбу, у якій країни використовують субсидії, тарифи та експортний контроль, щоб підтримати вітчизняну індустрію чипів і обмежити доступ конкурентів до найсучасніших технологій. Наприклад, американський «Закон про чипи та науку» (CHIPS and Science Act) спрямовує мільярди доларів на будівництво нових напівпровідникових фабрик на території США, намагаючись зменшити залежність від виробництва в Азії.

І ця всесвітня шахова партія безпосередньо впливає на вартість і доступність тих самих ASIC-пристроїв, що використовуються для майнінгу в блокчейнах. Готові чипи потім відправляють до іншої країни, зазвичай до Китаю, де їх збирають у кінцевий продукт. На кожному етапі цього шляху задіяні мільйони й мільярди.

Гірники, що виснажливо працюють у відчайдушних умовах, моряки на колосальних контейнеровозах, інженери-хіміки на стерильних рафінувальних заводах, робітники на складальних лініях у промислових містах на кшталт Шеньчженя та експерти з логістики, які керують цим глобальним балетом. Цей ланцюжок постачання не дається задарма. Напівпровідникові заводи надзвичайно ресурсозатратні: вони щодня споживають мільйони галонів надчистої води для промивання пластин між етапами нанесення шарів.

Видобуток цих матеріалів, особливо багатьох рідкоземельних металів, може мати значний екологічний слід через процеси екстракції, внаслідок яких токсичні побічні продукти потрапляють у місцеві джерела води та ландшафти. Людський фактор у цій історії також відіграє життєво важливу роль, адже добробут людей у всьому світі безпосередньо пов'язаний із невпинним глобальним попитом на фізичні компоненти нашого цифрового світу. Готовий продукт, окремий ASIC-майнер, — це концентроване втілення світової торгівлі, людської праці, геологічних ресурсів та деталей з усіх куточків світу, не кажучи вже про корпоративні інтриги.

## Собори інтернету: дата-центри та глобальні мережі

Хоча окремі майнери та крихітні ферми все ще залишаються частиною загальної картини, промислову основу блокчейну становлять гігантські дата-центри, спеціалізовані під цей процес. Це не просто зали, заповнені комп'ютерами; це технологічні фортеці, багато з яких побудовані у віддалених локаціях із дешевою електроенергією та хорошою циркуляцією повітря. Зведені з тисяч тонн сталі та бетону — «цифрові собори нашої епохи зв’язку», як назвав їх технописьменник Стівен Дж. Цвейг — ці гіганти даних націлені виключно на результат; вони оточені парканами з сітки, обслуговуються дронами та перебувають під наглядом озброєної охорони.

Всередині вони являють собою впорядковану какофонію контрольованого хаосу з гарячих і холодних коридорів, ретельно спроектованих для управління потоками повітря. Фізична безпека є головним пріоритетом, і багато з них обладнані тамбур-шлюзами, сейсмічним укріпленням на випадок землетрусів та найсучаснішими системами пожежогасіння з використанням інертних газів, таких як Novec 1230, що дозволяють гасити будь-яке займання без пошкодження обладнання.

Найважливішою потребою для них є енергія.

![](https://netts.io/blog/articles/raw-materials-of-blockchain-how-its-all-made/images/1-3.png)

Одна велика майнінгова ферма може споживати стільки ж електроенергії, скільки невелике селище, маючи власну підстанцію та пряму лінію до електромережі. Щоб уникнути простоїв, вони зазвичай оснащуються потужними джерелами безперебійного живлення (ДБЖ), які, по суті, є приміщеннями, заповненими свинцево-кислотними або, все частіше, літій-іонними акумуляторами. Ці системи миттєво спрацьовують у разі збою електропостачання та підтримуються парком дизельних генераторів, здатних забезпечувати роботу об'єктів протягом декількох днів.

Уся ця потужність виділяє величезну кількість тепла. Запобігання перегріву тисяч щільно розміщених серверів є одним із найскладніших інженерних завдань. Це потребує промислових систем охолодження, включаючи складні цикли повітряного охолодження, що використовують зовнішнє повітря (як у Скандинавії), а також різноманітні вдосконалені системи рідинного охолодження.

У деяких найсучасніших дата-центрах використовується імерсійне охолодження, за якого окремі сервери занурюються в резервуари з непровідною діелектричною рідиною, що дозволяє відводити тепло безпосередньо від них. Іноді отримане тепло навіть переробляється та використовується для обігріву місцевих громадських басейнів або теплиць — невеликий крок до екологічності в цій енергоємній галузі. Проте дата-центр марний, якщо він ізольований.

Він має бути підключений до зовнішнього світу. Це здійснюється за допомогою мережі оптоволоконних кабелів. Ці дроти, що складаються з ниток чистого скла товщиною з людську волосину, є справжніми артеріями інтернету, а отже, і блокчейну.

Понад 500 таких підводних кабелів, загальна протяжність яких перевищує 1,3 мільйона кілометрів, пролягають по дну океану після того, як їх проклали спеціально побудовані для цього судна.

Вони крихкіші, ніж можна було б очікувати, і часом пошкоджуються якорями або природними явищами. Фінансова транзакція, ініційована в Лондоні, може бути підтверджена в дата-центрі в Техасі, при цьому пакет даних проходить крізь ці підводні кабелі, рухаючись майже зі швидкістю світла.

Уся ця система є кровоносною мережею, яка підтримує роботу розподіленого серця блокчейну — це глобальний апарат, що охоплює всіх: від вашого місцевого інтернет-провайдера до розгалужених підводних мереж і точок обміну інтернет-трафіком.

## Екосистема TRON та пошук ефективності

Уся ця фізична інфраструктура — від шахт до дата-центрів — це те, що допомагає функціонувати конкретним блокчейнам, таким як TRON. Будь-яка дія у мережі TRON, від звичайного переказу USDT до складнішого смарт-контракту, споживає ресурси. Існує два основні види ресурсів: пропускна здатність (Bandwidth) та енергія (Energy).

![](https://netts.io/blog/articles/raw-materials-of-blockchain-how-its-all-made/images/1-4.png)

Пропускна здатність витрачається на більшість стандартних транзакцій, і кожен акаунт щодня безкоштовно поповнює невеликий пул пропускної здатності. Але те, що справді живить смарт-контракти, — це енергія, і вона не відновлюється сама по собі. Це реальний прояв того, скільки зусиль докладає фізичне обладнання мережі для перевірки та підтвердження транзакції.

Замість того, щоб покладатися на Proof-of-Work, який потребує величезних майнінгових ферм, TRON прийняв метод консенсусу Delegated Proof-of-Stake (DPoS). Тут власники TRX можуть голосувати за 27 «суперпредставників», які створюють блоки та підтверджують транзакції.

Їхня сила голосу прив'язана до коштів, які вони «заморожують» — заблокованих у вигляді стейкінгу.

Робота, яку виконують ці Суперпредставники, здійснюється на висококласних вузлах, що мають бути високопродуктивними та включати серверне обладнання корпоративного рівня, швидкісні сховища даних і численні інтернет-з'єднання з високою пропускною здатністю — усе це має розміщуватися в захищених дата-центрах. Як і майнінг біткоїна, цей процес менш енергоємний, проте залежить від тієї ж базової кремнієвої та мідної інфраструктури, а також від глобальної мережевої зв'язності.

Такий високий попит стимулює активне економічне середовище в екосистемі, що призвело до появи ринку Енергії TRON. Багато користувачів можуть або блокувати свої TRX для вироблення Енергії, або просто орендувати її в інших. Таким чином, розквітнув жвавий ринок оренди Енергії TRON.

Для компаній та приватних осіб, активних у мережі, дешеве отримання Енергії TRON — це не лише питання контролю витрат, а й значно вища капіталоефективність порівняно із самостійним блокуванням коштів. На такому ринку існують десятки платформ і ботів, які обіцяють орендарям автоматизовану оренду енергії погодинно, подобово або помісячно. Як усе це працює? Простіше кажучи: великий орендодавець заморожених TRX «делегує» Енергію, вироблену з його стейку, на вашу адресу на короткий проміжок часу.

Таким чином, орендар може розгортати свій смарт-контракт, не надаючи платформі доступу до свого приватного ключа, що забезпечує його безпеку. Цей економічний пласт виник через динамічні обмеження та накладні витрати, пов'язані з обладнанням, що забезпечує роботу цієї мережі. Потреба блокчейну TRON в енергоефективності відображає потреби його фізичного аналога: усього ланцюга виробничих поставок.

Від необробленої руди, яку видобувають із землі, до складної логістики глобального виробництва. А ще існують усі ті дата-центри, яким потрібна електроенергія, і то у великій кількості.

Елегантні та швидкі цифрові транзакції, які ми бачимо на поверхні, — це лише остання видима хвиля від потужної хвилі промислових зусиль. Усвідомлення цього дозволяє нам краще зрозуміти геніальність (а також вартість і залежності) цієї технології.

Оскільки технології стають дедалі досконалішими, прагнення до ефективності та сталості стає дедалі важливішим, а дискусії щодо різних механізмів консенсусу в різних галузях досягають свого піка. Також спостерігається рух у бік розвитку операцій із «зеленого майнінгу», що працюють на відновлюваних джерелах енергії. Управління ресурсами є критично важливим для активних користувачів у мережі TRON. Це створило потребу в рішенні, і з'явилися такі сервіси, як Netts Energy Charge Bot, що пропонують більш автоматизований спосіб економії на переказах USDT.

![](https://netts.io/blog/articles/raw-materials-of-blockchain-how-its-all-made/images/1-5.png)

Бот підтримує прив'язку ваших гаманців, і коли ви хочете відправити транзакцію, він автоматично орендує саме ту кількість енергії (Energy), яка необхідна на одну годину, щоб ви не переплачували. Потім, після здійснення переказу, він списує цю суму з вашого балансу; якщо кошти не були використані, нічого не списується — це розумний і зручний спосіб взаємодії з реальною економікою ресурсів мережі.