---
title: "Крипта та хакінг — кошмари Black Hat"
description: "Інциденти за участю black-hat хакерів у крипті: мости, ключі, соціальна інженерія та експлойти управління, а також повільні й дорогі методи захисту, що впроваджуються серйозними командами."
language: uk
published: 2026-04-08
author: Netts
topic: "Insights"
canonical: https://netts.io/blog/crypto-and-hacking-black-hat-nightmares?lang=uk
languages: [en, ru, es, zh, th, fr, uk, tr, hi, fa, ar, ha, pt, vi, ko, ja, id, de, tl]
translation_outdated: false
---
# Крипта та хакінг — кошмари Black Hat

Інциденти за участю black-hat хакерів у крипті: мости, ключі, соціальна інженерія та експлойти управління, а також повільні й дорогі методи захисту, що впроваджуються серйозними командами.

Крипту часто змальовують як фортецю криптографії, децентралізованого консенсусу та незмінних реєстрів. Проте реальність цієї цифрової «обіцяної землі» значно складніша і небезпечніша. Провідні медіа зазвичай розповідають про зломи у сфері крипти крізь призму соціальної інженерії або фішингових кампаній — чи банального шахрайства, коли нічого не підозрюючу людину змушують ввести адресу біржі або свій приватний ключ на шкідливому сайті.

Але ця стаття повністю проігнорує помилки людського фактора. Ми говоритимемо про чистий хакінг. Це простір дірявої кібербезпеки та фундаментальних недоліків у коді, які призводять до жахливих зломів. Це втілення мрій black hat хакерів, де код використовується як зброя проти власних творців, спустошуючи сотні мільйонів доларів за лічені хвилини без жодного пострілу; стикаючи нас віч-на-віч із крайнощами логічних прорахунків, багами компіляторів та архітектурними прогалинами.

## Звідки беруться експлойти смарт-контрактів

Розмову про чистий хакінг смарт-контрактів слід почати з одного з найгучніших випадків в історії DeFi, який назавжди змінив курс Ethereum. На світанку ери програмованих блокчейнів виник проєкт під назвою The DAO. Він замислювався як своєрідний децентралізований венчурний фонд, повністю керований смарт-контрактами — без участі людей.

Контракт залучив Ether на мільйони доларів від інвесторів, які розраховували голосувати за пропозиції та отримувати винагороди. Проте розробники реалізували процес виведення коштів неналежним чином, допустивши вразливість, відому як reentrancy (повторний вхід).

Reentrancy виникає, коли смарт-контракт викликає зовнішній контракт, але ще не встигає оновити власний внутрішній стан. Наприклад, у The DAO функція виведення спершу надсилала запитані кошти користувачеві й лише потім оновлювала його баланс на суму виведення. Black hat хакер зрозумів, що може розгорнути шкідливий смарт-контракт із fallback-функцією.

Fallback-функція викликалася щоразу, коли The DAO надсилав кошти на цей зловмисний контракт. Вона не просто приймала кошти, а миттєво знову викликала функцію виведення The DAO. Це знову активувало fallback-функцію, яку The DAO виконував, оскільки баланс хакера після першого виведення оновитися ще не встиг.

Цей процес повторювався знову і знову, викачавши мільйони доларів з The DAO до того, як мережа змогла хоч якось зреагувати.

## Наслідки та хардфорк

Наслідки цього злому були безпрецедентними. Мережа опинилася під загрозою краху; було вкрадено значний відсоток від усього обсягу Ether, що існував на той момент. Це спричинило екзистенційну та технічну кризу для спільноти, яка врешті-решт вирішила провести хардфорк, щоб відкотити історію блокчейну та повернути кошти.

Це суперечливе рішення призвело до незворотного розколу, породивши дві мережі: Ethereum та Ethereum Classic. Сьогодні ця конкретна вразливість добре вивчена і здебільшого нівелюється патерном Checks-Effects-Interactions. Цей шаблон передбачає, що контракт спочатку перевіряє всі умови, потім оновлює свій внутрішній стан, і лише на фінальному етапі здійснює зовнішні виклики.

Утім, хоча базовий reentrancy тепер легко виявляється автоматизованими інструментами аудиту, складні крос-контрактні атаки цього типу все ще можуть відбуватися за специфічних умов, доводячи: навіть перевірені концепції здатні еволюціонувати в нові вектори атак.

## Епоха неініціалізованої логіки та Delegate Calls

Спільнота розробників швидко засвоїла уроки The DAO і почала створювати дедалі складніші системи, спираючись на контрактні бібліотеки та проксі-патерни заради економії газу та забезпечення можливості оновлення. Разом із цією складністю з'явився ще один вектор для чистого хакінгу, найяскравішим прикладом якого стали вразливості в мультисиг-гаманцях Parity.

Parity — популярний клієнт Ethereum — пропонував смарт-контракт для мультипідписного гаманця, основна логіка якого містилася в центральному бібліотечному контракті. Це мало заощаджувати ресурси, адже безліч гаманців могли посилатися на одну бібліотеку замість багаторазового розгортання того самого коду.

![Крипта та хакінг — кошмари Black Hat](https://netts.io/blog/images/body/b7dc4431528a66c92d05f1f6a167125cf15ddc18-611.webp)

Вразливість виникла через хибне розуміння функції delegatecall і неініціалізовані змінні стану. Функція delegatecall дозволяє контракту виконувати код іншого контракту, але надає цій функції доступ до сховища вихідного контракту. У бібліотечному контракті Parity була присутня функція ініціалізації власників гаманця.

Але сам бібліотечний контракт так і не був ініціалізований. Хакер з'ясував, що може викликати функцію ініціалізації безпосередньо на бібліотечному контракті та призначити себе його власником. Отримавши права над бібліотекою, він просто викликав функцію для її самознищення (self-destruct).

## Заморожування мультисиг-гаманців

Мультисиг-гаманці, які залежали від цієї бібліотеки, миттєво вийшли з ладу після її знищення. Уся логіка, необхідна для обробки транзакцій, виведення коштів чи навіть перевірки балансу, була безповоротно втрачена. У результаті чистої архітектурної помилки сотні мільйонів доларів у Ether не були вкрадені, але виявилися намертво замороженими.

Цей випадок показав усю небезпеку неініціалізованих логічних контрактів і неочевидні ризики роботи з delegatecall — речі, які сьогодні вважаються базовими знаннями, але тоді були недостатньо зрозумілі. Щоб запобігти цьому, розробники тепер використовують спеціальні модифікатори ініціалізації, які гарантують, що контракт може бути ініціалізований лише один раз, а також задають фіктивні значення в стані логічного контракту під час розгортання, унеможливлюючи його захоплення.

Хоча повторення саме цієї ситуації сьогодні малоймовірне, загальні ризики неправильного використання проксі-патернів усе ще залишаються тим, на що варто звертати пильну увагу під час проєктування будь-якої DeFi-архітектури.

## Криптографічний міраж кросчейн-мостів

З поширенням криптоекосистеми на десятки різних блокчейнів виникла гостра потреба у сумісності, що призвело до появи кросчейн-мостів. Ці протоколи дозволяють блокувати активи в одній мережі та випускати їхнє представлення в іншій. Через колосальний обсяг заблокованих коштів вони стали ідеальними «принадами» для black hat хакерів.

Експлойт моста Wormhole став жахливим нагадуванням про те, як одна упущена в коді дрібниця здатна звести нанівець складну систему криптографічної верифікації. Wormhole забезпечував передачу активів між Solana та Ethereum. Цей механізм передбачав групу «вартових» (guardians), які фіксували подію в одній мережі та підписували повідомлення як доказ. Потім ці підписи перевірялися в цільовій мережі перед карбуванням нових токенів.

Слабким місцем стала перевірка підписів у смарт-контракті на Solana. Криптографічна перевірка виконувалася вбудованою програмою Solana, яку викликав контракт. Проте розробники Wormhole не перевірили, чи була викликана програма дійсно офіційною системною програмою. Хакер же створив власну програму, яка завжди повертала повідомлення про успіх, незалежно від вхідних даних.

![Крипта та хакінг — кошмари Black Hat](https://netts.io/blog/images/body/f07a7543274d3ad3921a8ab12dc584db6accfbb1-1352.webp)

Потім контракту Wormhole було передано вказівку використовувати цей підроблений додаток для валідації. Хибно вважаючи, що підписи дійсні, контракт випустив на Solana «обгорнутий» Ethereum на сотні мільйонів доларів без будь-якого реального забезпечення в іншій мережі. Далі зловмисник перевів ці щойно викарбувані, нічим не підкріплені токени назад в Ethereum, забравши з протоколу справжні активи.

Це була бездоганна та філігранна з технічного погляду атака на модель валідації акаунтів у Solana. Її усунули впровадженням суворіших перевірок, які переконуються, що верифікатором виступає саме захардкоджена системна адреса. Наслідки були масштабними — інвесторам проєкту довелося виділити екстрене фінансування (bailout), щоб не допустити краху всієї DeFi-екосистеми Solana.

Подібні вразливості можуть виникати й надалі через специфіку парадигми розробки смарт-контрактів, особливо в середовищах з акцентом на модель акаунтів на зразок Solana, якщо розробники ретельно не верифікують кожну зовнішню сутність, яка викликається в їхніх смарт-контрактах.

## Експлойт моста Nomad

Якщо випадок із Wormhole був точно скоординованою атакою, то експлойт моста Nomad продемонстрував, наскільки легко одна банальна логічна помилка може спричинити хаос, перетворивши протокол на арену для пограбування всіма охочими. Для передачі міжмережевих повідомлень Nomad використовував модель оптимістичного ролапу, що спиралася на дерево Меркла для підтвердження валідності повідомлень. Під час розгортання оновлення розробники припустилися ключової помилки під час ініціалізації довіреного кореня (trusted root).

Вони встановили довірений корінь як нульовий хеш — значення за замовчуванням для неініціалізованої змінної в Solidity. У результаті будь-яке повідомлення, яке не було явно підтверджене, зводилося до нульового хешу, який тепер вважався контрактом дійсним довіреним коренем. Хакер збагнув: достатньо створити транзакцію з вимогою на виведення коштів, і оскільки доказ хешується в нульовий хеш, контракт завжди схвалюватиме її.

Цей злом став унікальним через свою примітивність та божевілля, що відбувалося навколо. Щойно перший хакер реалізував експлойт, до нього підключилися інші. Тут навіть не були потрібні технічні навички хакінгу: люди просто копіювали параметри транзакції першого хакера, змінювали адресу призначення на свою власну та відправляли в мережу. Сотні різних учасників спустошили міст Nomad майже на 200 мільйонів доларів за кілька годин.

Це був хрестоматійний провал безпеки: один некоректно налаштований рядок коду ініціалізації обійшов усю криптографічну систему захисту. Помилку виправили, переписавши логіку ініціалізації та прямо заборонивши прийняття нульового кореня як валідного. Але користувачі моста вже заплатили за це високу ціну, що стало суворим нагадуванням: у смарт-контрактах один пропущений символ або хибне дефолтне значення можуть поставити під загрозу весь протокол.

Цей конкретний баг елементарно виявляється якісним тестуванням, однак ширший клас помилок ініціалізації досі регулярно створює проблеми різним системам.

## Баги компілятора та маніпуляції на ринку

Один із найпідступніших типів чистого хакінгу — це випадки, коли помилка криється не в коді розробника, а в інструментах, за допомогою яких цей код компілювався. Про це нагадав експлойт Curve Finance, який змусив здригнутися самі підвалини DeFi. Провідна DEX для стейблкоїнів використовувала смарт-контракти, значна частина яких була написана мовою Vyper, що позиціонується як безпечна та проста Python-подібна мова.

![Крипта та хакінг — кошмари Black Hat](https://netts.io/blog/images/body/fb1a3072c294e46c9b814e24b51fab2185107cad-533.webp)

На щастя, розробники Curve завбачливо реалізували захист від reentrancy (reentrancy guards), захистившись від тієї самої атаки, яка колись знищила The DAO. Проте в одній конкретній застарілій версії компілятора Vyper ховався критичний дефект. Компілятор успішно транслював людинозрозумілий код Vyper у машинний байткод для виконання на Ethereum Virtual Machine, але не зміг коректно розподілити reentrancy-блокування між декількома функціями.

Код був повністю безпечним, розробники написали все згідно зі стандартами, але компілятор фактично підставив їх, згенерувавши байткод із вразливістю. Black hat хакер помітив це і зрозумів, що деякі пули ліквідності Curve вразливі до міжфункціонального reentrancy. Скориставшись цим, зловмисники вивели з пулів десятки мільйонів доларів.

Цей злом був особливо витонченим, адже звичайний аудит вихідного коду не міг його виявити: сирцевий код був бездоганним. Вразливість з'явилася лише на етапі скомпільованого байткоду. Цей інцидент змусив усю індустрію переглянути рівень довіри до компіляторів та базової інфраструктури. Проблему розв'язали оновленням компілятора Vyper та міграцією вразливих пулів на нові, безпечно скомпільовані контракти.

Ситуація спричинила серйозну кризу довіри та чітке розуміння, що безпека повинна охоплювати абсолютно всі рівні технологічного стека. Помилки компілятора зустрічаються рідко і передбачити їх майже неможливо, тому подібний кошмар на рівні інфраструктури може повторитися будь-якої миті.

Миттєві позики (Flash loans) — новий фінансовий інструмент, який виник разом із розвитком DeFi — докорінно трансформував характер чистого хакінгу. Flash loans дозволяють користувачеві брати в борг практично необмежений обсяг крипти взагалі без застави за умови, що позика буде повернута в межах тієї ж самої транзакції. Якщо кошти не повертаються, вся транзакція скасовується, наче її ніколи й не було.

Миттєві позики, початково створені для арбітражу або ліквідацій, забезпечили black hat хакерів колосальною ліквідністю для експлуатації глибоких логічних прогалин у ринковій механіці. Показовим прикладом став злом Euler Finance — протоколу кредитування для внесення депозитів і отримання доходу. Користувачі також могли жертвувати свої внесені активи до резервів протоколу за допомогою функції donateToReserves.

Але в цій функції розробники пропустили вкрай важливу перевірку стану забезпечення (health check). Вони не перевірили, чи залишиться акаунт позичальника платоспроможним після здійснення пожертви. Зловмисник узяв величезну суму через flash loan і вніс її на Euler. Далі він викликав donateToReserves, щоб пожертвувати частину свого депозиту.

Без перевірки забезпечення протокол схвалив операцію, що загнало акаунт хакера в штучно створений стан неплатоспроможності. Після цього хакер запустив ліквідацію власного акаунта. Оскільки математична модель ліквідаційних бонусів у Euler була складною, а сума миттєвої позики колосальною, ліквідатор у підсумку вилучив із протоколу набагато більше вартості, ніж було внесено.

Він повернув flash loan і зник із майже 200 мільйонами доларів. Це не було криптографічною помилкою чи багом компілятора — це був чистий провал фінансової логіки в коді. Розробники просто забули додати один-єдиний рядок для перевірки стану акаунта після виконання дії. Патч складався з додавання потрібної перевірки та повної переробки системи ризик-менеджменту протоколу.

Наслідки були важкими: протокол тимчасово призупинив роботу, і знадобилися місяці переговорів, щоб повернути частину капіталу. Подібні логічні експлойти, де складні фінансові механізми непередбачувано взаємодіють між собою, є найпоширенішою та найнебезпечнішою формою чистого хакінгу сьогодні. Зі зростанням складності протоколів такі логічні упущення практично неминуче виникатимуть знову.

## Нескінченна боротьба коду та наслідків

Якщо проаналізувати історію цих масштабних зломів, легко помітити закономірність. Такі вразливості вкрай рідко є наслідком збою в базових механізмах консенсусу блокчейну. Ні, це помилки людської логіки, втіленої у незмінному коді. Будь то помилка оновлення стану, непередбачений шлях виконання проксі, пропущена криптографічна валідація, баг компілятора чи відсутність перевірки фінансових інваріантів — першопричиною завжди є прорахунок на етапі проєктування смарт-контракту.

Для мінімізації таких загроз індустрія виробила багаторівневу систему захисту. Вона включає:

1. Незалежні аудити вихідного коду авторитетними компаніями з безпеки. 2. Інструменти формальної верифікації, які математично доводять, що код працює строго за планом. 3. Великі програми винагород за виявлені вразливості (bug bounties), що мотивують white hat хакерів знаходити дефекти раніше за зловмисників. 4. Використання часових замків (timelocks) та мультисиг-ключів для контролю над адмініструванням, щоб уповільнити розгортання потенційно небезпечних змін. 5. Використання децентралізованих протоколів страхування для покриття збитків у разі злому.

Втім, попри вдосконалення методів захисту, black hat хакінг нікуди не зникає. Фундаментальний закон розробки ПЗ свідчить: складність неминуче породжує помилки. Стрімке ускладнення DeFi, де розробники будують комплексні протоколи, що інтегрують десятки інших смарт-контрактів та функціонують між багатьма блокчейнами, створює нові й безпрецедентні можливості для атак.

Оскільки нападники обмежені лише власною уявою, їм достатньо знайти один робочий вектор, тоді як захист завжди перебуває в позиції наздоганяючого. Це вічне протистояння, де творці децентралізованого майбутнього безперервно змагаються з тими, хто шукає в ньому дірки. Кошмари тотального хакінгу мутуватимуть і далі, слугуючи вічним нагадуванням: у світі, де код — це закон, єдина одруківка може знищити все.

Коли кожен рядок коду коштує сотні тисяч доларів, ефективність і точність у повсякденних операціях стають настільки ж важливими, як і безпека. Користувачі постійно стикаються з мережевими комісіями під час роботи з цифровими активами, особливо зі стейблкоїнами. Якщо ви регулярно надсилаєте USDT для переміщення капіталу, то знаєте, що вартість транзакцій USDT може істотно позначитися на вашому балансі.

![Крипта та хакінг — кошмари Black Hat](https://netts.io/blog/images/body/34152a20b98c0c43676268dfd3c3a61089671d6b-1203.webp)

Для активного учасника екосистеми критично важливо знайти спосіб недорогого переказу USDT. Тут на допомогу приходять спеціалізовані інструменти. Сервіс netts: USDT Transfer Calculator розроблений саме для оптимізації таких завдань. Коли ви переказуєте Tether у мережі TRON, на це витрачається Energy та Bandwidth; якщо їх недостатньо, мережа спалює ваші TRX для покриття комісії за USDT.

Калькулятор Netts заздалегідь оцінює точний обсяг необхідної Energy та Bandwidth, завдяки чому користувачі можуть суттєво економити, орендуючи енергію замість спалювання TRX, що забезпечує максимальну ефективність управління вашими активами в середовищі, де важлива кожна частка токена.